переходу права власності на цінний папір;

реалізації власником цінного паперу зобов’язань емітента, закріплених цінним папером.

Бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір (відповідно до Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”). Без зберігачів виконання угод стосується тільки цінних паперів, випущених у документарній формі.

Виконання угоди щодо цінних паперів на пред’явника.

В Україні в обігу знаходиться невелика кількість випусків цінних паперів на пред'явника. Всього таких випусків 159 на суму 289 млн. грн. за номіналом.

Відповідно до українського законодавства підтвердженням права власності на цінний папір на пред’явника є сертифікат (відповідно до Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” Сертифікат - бланк цінного паперу, який засвідчує право власності на цінний папір). Виконання угоди щодо цінних паперів на пред’явника здійснюється досить просто (малюнок 3). Документарні цінні папери на пред’явника є яскравим прикладом сполучення зобов'язальних і майнових прав. Момент передачі цінних паперів на пред'явника новому власнику є і моментом, коли зобов'язання емітента цінних паперів також переходять до цього ж власника. Процес переходу прав на цінний папір на пред’явника відбувається “миттєво” шляхом передачі сертифікату цінного паперу від продавця покупцю (згідно ст.5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” “Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів”).

Сам власник повинен вести облік зобов’язань емітента, закріплених цінним папером. Власник сам повинен знати, коли проводяться збори, коли виплачуються дивіденди, як і де отримати інформацію про діяльність товариства - річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів тощо.

Для цінних паперів на пред'явника навіть можна б було здійснити поставку проти платежу (ППП) шляхом передачі грошових купюр проти передачі документарних сертифікатів. Використовуючи принцип поставки проти платежу, можливо суттєво знизити ризики виконання угод.

Однак, якщо стосовно грошових купюр існує технологія їх перевірки на справжність, то така ж система відносно цінних паперів на пред'явника в Україні відсутня.

Не менш важливою проблемою обігу цінних паперів на пред’явника є проблема розповсюдження інформації. Для інвестора важливо знати, що емітент дійсно існує, його емісія зареєстрована у встановленому порядку. Цю інформацію він повинен знаходити самостійно. Нажаль, в Україні не існує прозорої системи інформування інвесторів стосовно діяльності емітентів цінних паперів на пред'явника.

Таким чином, в Україні існують суттєві ризики виконання угод щодо цінних паперів на пред'явника, які в першу чергу стосуються покупців таких цінних паперів. Існування цих ризиків вимагає вирішення проблем:

створення системи перевірки на справжність документарних цінних паперів на пред'явника;

розбудови системи інформування інвесторів стосовно діяльності емітентів цінних паперів.

Виконання угоди щодо документарних іменних цінних паперів.

Важливо зауважити, що в Україні вся приватизація відбувалася саме іменними цінними паперами. В процесі приватизації власниками іменних акцій 35 тисяч акціонерних товариств стала держава та 30 мільйонів фізичних та юридичних осіб.

Коли мова іде про виконання угоди щодо документарних іменних цінних паперів, має з’явитися новий інфраструктурний елемент – реєстратор (малюнок 4).

Необхідність появи нового суб'єкту ринку цінних паперів - реєстратора випливала не тільки з бажання емітента знати “в обличчя” своїх акціонерів, а і з правової особливості іменного цінного паперу (Фінансові ризики №3, 2000, Хоружий С.Г. “Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках”).

Поняття “реєстратор” несе досить важливий зміст. Угода, укладена між продавцем і покупцем цінного паперу, виконується без залучення реєстратора. Реєстратор саме реєструє перехід права власності, виконуючи роль “свідка” цивільно-правових відношень. Однак, останнє “слово” в перереєстрації прав, закріплених цінним папером, - за реєстратором.

Відповідно до українського законодавства підтвердженням права власності на іменні цінні папери є сертифікат. На сертифікаті іменного цінного паперу повинно зазначатися ім’я власника. Зміна власника спричиняє за собою необхідність заміни сертифікату. Зобов'язальні права, закріплені цінним папером, переходять до нового власника з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (згідно ст.5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” “Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів”).

Іншими словами, придбавши іменні цінні папери і отримавши від попереднього власника сертифікати, новий власник повинен звернутися до реєстратора для перереєстрації прав. Після внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів реєстратор видає новому власнику сертифікат іменного цінного паперу.

Емітенту потрібен реєстратор для виконання своїх зобов’язань перед власниками цінних паперів і для отримання інформації про цих власників. Також реєстратор повинен забезпечити баланс між обсягом випущених цінних паперів та