зниження ціни обслуговування боргу, якщо отримає доступ до дешевших ресурсів або отримає більшу виручку раніше, ніж передбачалося.
Маючи багато позитивних якостей, емісія облігацій, як джерело інвестиційних ресурсів, має певні негативні якості. Основні з них такі:
Необхідність повернення боргу за облігаціями. Гроші, отримані через випуск акцій, повертати не обов’язково.
За публічного продажу облігацій підприємство отримує багатьох кредиторів. За банківського кредитування кредитор один.
Емісія облігацій пов’язана з більшими витратами, ніж за банківського кредитування.
Підприємство, яке має намір випустити облігації, має відповідати певними вимогам. Зокрема, необхідними критерієм є позитивне ставлення до підприємства потенційних інвесторів, оптимальне співвідношення власних і позичкових коштів.
Першими кроком в емісії облігацій є вибір андерайтера (організатора розміщення) облігацій, яким може бути інвестиційна компанія або банк. Проводити розміщення облігацій самостійно, тобто без залучення фінансових посередників, доцільно тільки тоді, коли підприємство планує продати весь випуск облігацій наперед відомому колу інвесторів або розмістити невеликий його обсяг серед своїх працівників.
У цілому, можна виділити такі основні етапи емісії облігацій, які розміщується через підписку:
1. Затвердження емітентом рішення про випуск облігацій.
2. Підготовка проспекту емісії.
3. Державна реєстрація випуску цінних паперів і проспекту емісії в ДКЦПФР.
4. Виготовлення сертифіката облігацій.
5. Розкриття інформації про реєстрацію проспекту емісії.
6. Підписка на облігації.
7. Реєстрація звіту про підсумки випуску облігацій.
8. Розкриття інформації, що міститься у звіті про підсумки випуску облігацій.
Перш ніж проводити емісію облігацій підприємство має визначити форму їхнього випуску, строк обігу та ставку дохідності.
Найбільші перспективи в Україні мають іменні бездокумен-
тарні облігації, коли емітент не несе витрат на підготовку бланків цінних паперів, а для покупця спрощується процедура їхньої купівлі-продажу.
Підприємство може розмістити облігації на короткий строк під невеликий процент, але при цьому нести великий ризик, або не ризикувати й випустити облігації на триваліший строк і під вищий процент.
Щодо дохідності облігацій, то вона має трохи перевищувати процентну ставку банківського депозиту, а також конкурувати з дохідністю інших облігацій на ринку (на українському ринку ставка дохідності облігацій перебуває на рівні 18—30річних у гривнях).
Основним етапом розміщення цінних паперів є розроблення проспекту емісії, оскільки на наступних етапах відбувається практична реалізація всіх положень, викладених у проспекті. У ньому має бути чітко визначено такі поняття: основні характеристики та фінансові аспекти випуску облігацій; права їх власників; випадки дострокового погашення облігацій; спосіб, строк і порядок їхнього розміщення; механізм визначення ціни розміщення; умови та порядок оплати облігацій; порядок зберігання та обліку прав на них; порядок погашення цих цінних паперів, оподаткування доходів за ними й виплати процентів.
По суті, проспект емісії є довідковою інформацією про підприємство, а її підготовка не потребує спеціальних зусиль.
Існує кілька способів розміщення (продаж) облігацій:
1. Продаж облігацій напряму, тобто поза торговельною системою, біржами та послугами брокерів. Він виправданий, якщо коло потенційних інвесторів обмежене й немає необхідності витрачатися на комісійні посередникам. У цьому разі підприємство повинне мати спеціалістів з роботи з цінними паперами.
2. Розміщення на аукціоні в ПФТС або на біржі. Сьогодні цей спосіб є найбільш розповсюдженим в Україні.
3. Розміщення за участю комерційного банку як посередника.