боку, високий рівень кредитних ставок для кінцевих позичальників, привів до того, що векселі і інші сурогати стали єдино можливими формами розрахунку і поповнення оборотних коштів.
Тому більшість українських комерційних векселів працює по схемі відмінної від класичної (у вигляді товарного кредиту). Часто векселі підприємств використовуються тільки як засіб розрахунку з кредиторами, а його функція безпосереднього обігу в гроші ігнорується. Причина проста: як тільки відбувається трансформація векселя в гроші, то продукція з розряду відвантаженої переходить в розряд реалізованої, отже необхідно платити податок на прибуток. Тому вексель переходить від одного контрагента до іншого як покриття дебіторської заборгованості і якщо і повертається векселедавцеві, то лише як погашення дебіторської заборгованості.
Тому оператори вексельного ринку роблять основний удар на операції з банківськими векселями як більш надійними і ліквідними. Дані обставини пов'язані з тим, що готівку держателі банківських векселів можуть отримати по них живі гроші, в той час як комерційні в кращому випадку мають забезпечення яким-небудь товаром. Інтерес банків до векселів цілком закономірний.
По-перше, зниження прибутковості на ринках ГКО/ОФЗ і ОГСЗ примусило банки звернути увагу на більш высокодохідні цінні папери.
По-друге, банки не могли не враховувати запити клієнтів, а також активно
використовують їх для взаєморозрахунків. Крім того, отримуючи від використання векселів прибуток, банки розширюють тим самим спектр що пропонуються клієнтам послуг.
Негативним чинником у використанні векселів українськими банками є їх непомірний випуск. Ризикована політика багатьох банків у використанні векселів поставила їх у важке фінансове положення.
ОБЛІГАЦІЯ
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесенням її власника коштів і підтверджуюча зобов'язання емітента відшкодувати власнику її номінальну вартість у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка ( якщо інше не передбачене умовами випуску).
Облігації випускаються в серії, що складається з однорідних цінних паперів з рівною номінальною вартістю і однаковими умовами випуску і погашення. Облігація має ряд обов'язкових елементів:
номінал - грошова сума, позначена на лицьовій стороні сертифіката
облігації, її отримує власник в день настання терміну погашення;
купонну ставку - зумовлений відсоток від номінальної вартості, яку повинен виплачувати емітент щорічно. Хоч купонна ставка встановлюється як річна, але виплачуватися вона може по частинах, наприклад, раз в квартал або півроку;
дату погашення - календарну дату, день, в який компанія повертає власнику облігації суму, рівну номіналу і припиняє виплату відсотків;
договір емісії - контракт на публічний випуск облігаційної позики, він виконується між позичальником і компанією - ділером, що розповсюджує дану позику;
положення про виплату - пункт договору про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого проводиться виплата відсотків і номінальної вартості;
забезпечення - активи або майно компанії, службовці заставою при випуску облігацій;
рейтинг - оцінку їх інвестиційних якостей спеціалізованими організаціями.
Бланківські облігації повинні містити наступні реквізити:
найменування "облігація";
фірмове найменування і місцезнаходження емітента;
фірмове найменування (або ім'я) покупця або напис, що облігація на пред'явника;
номінальну вартість облігації;
розмір відсотків (якщо передбачені відсотоки);
порядок і терміни погашення облігації і виплати відсотків;
місце і дату випуску, номер державної реєстрації, серію і порядковий номер облігації;
зразки підписів уповноважених облич емітента;
права, витікаючі з облігації.
Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку (кредитної установи) в порядку, передбаченому його статутом. Таке рішення
обов'язково повинно містити:
виклад мети випуску;
вказівка виду облігацій (іменні або на пред'явника);
загальну суму випуску;
номінальну вартість облігації;
порядок виплати відсотків;
порядок і терміни розміщення облігацій;
порядок оплати облігацій і т.д.
Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків. Купон повинен містити наступні реквізити: порядковий номер купона; номер облігації; найменування емітента; рік виплати відсотків; зразки підписів уповноважених лиць емітента облігації.
Банк може випускати облігації лише при умові повної сплати всіх раніше випущених ним акцій (для акціонерного банку) або повної сплати пайовиками своїх часток в статутному капіталі банку (для пайового банку). Одночасний випуск банком акцій і облігацій забороняється.
Облігації повинні бути розміщені не пізніше ніж через 6 місяців після реєстрації їх випуску. Мінімальної оплаченої частки випуску облігацій, досягнення якої вважалося б необхідним для реєстрації підсумків випуску, не встановлений. При реалізації облігацій не потрібно також відкриття банком-емітентом спеціального накопичувального рахунку в Національному Банку.
Облігації підприємств (корпоративні облігації) випускаються підприємствами з метою фінансування витрат на придбання елементів основного і, більш рідко, оборотного капіталу.
По суб'єктах облігації поділяються на іменні і на прид’явника.
На іменних облігаціях вказується найменування держателя. На Україні корпоративні облігації можуть бути іменними і пред'явницькими. Власникам іменних облігацій видається сертифікат - документ, що свідчить про право тієї або іншої особи на володіння вказаними в ньому борговими зобов'язаннями. Компанія що випустила іменні облігації, доручає спеціальному агенту, частіше за все комерційному банку, вести облік їх руху, фіксуючи перехід з одних рук в інші. При продажу іменних облігацій сертифікат колишнього власника гаситься, а новому власнику видається новий сертифікат.
По методу забезпечення облігації підприємств бувають заставними і без заставними.
Заставні облігації забезпечуються фізичними і фінансовими активами (цінними паперами) компанії. Беззаставні, або незабезпечені, облігації являють собою прямі боргові зобов'язання, що не створюють майнових претензій до корпорації. Їхнім забезпеченням служить загальна платоспроможність компанії. По умовах виплати відсотків розрізнюють облігації з фіксованим і плаваючим відсотком.
Фіксований відсоток звичайно визначається як частина номінальної вартості облігації. Плаваючий відсоток встановлюється періодично в відповідності із змінами ставок грошового ринку і ринку капіталів. Відсотоки розраховуються по відношенню до номінала облігацій незалежно від їх курсової вартості. Відсоток може виплачуватися чеком, платіжним дорученням, поштовим або телеграфним переказом. Виплата чергових відсотків