Європи становить більш-менш значущу частину фінансового ринку. Велике значення він має в Англії, Німеччині, Франції. Значно меншу роль він відіграє в економіці Австрії, Італії, Іспанії, а в таких країнах, як Греція, Португалія, Ірлан-дія, його роль несуттєва. В багатьох країнах держава активно кори-стується фондовим ринком для розміщення своїх боргових зобов'я-зань з метою фінансування державного дефіциту.
Незважаючи на те, що Італія належить до економічно розвинених країн, фондовий ринок тут розвинений досить слабо і спрямований в основному на забезпечення фінансування державного боргу.
На відміну від італійського ринку, який є виключно національ-ним, швейцарський фондовий ринок характеризується своєю міжна-родною спрямованістю. Головна біржа країни — Амстердамська — є однією із найстаріших бірж світу, налічує 255 членів і на сьогоднішній день являє собою приватну установу, що об'єднує банки та маклерські контори. Позабіржового ринку в країні немає. Торгівля цінними паперами, що не котируються на біржі, відбувається на фондовій біржі до або після торгової сесії. Іноземні акції становлять більш як поло-вину біржового обороту.
Особливістю фондового ринку Англії є те, що там переважно емі-туються іменні цінні папери — акції та облігації. Якщо говорити про величину ринків різних цінних паперів, то можна зазначити, що в Європі найбільшим ринком акцій є англійський, а облігацій — німецький. Найбільші в світі національні ринки акцій належать СІЛА, Японії та Англії. Ємність цих ринків у середині 90-х років станови-ла відповідно 4,6 млрд дол. СІЛА, 3,6 та 1,1 млрд дол. СІЛА.
У західноєвропейських країнах акціонерний капітал має більш незмінну структуру, ніж у США. Значна частина корпорацій перебу-ває у володінні окремих осіб або сімей, які допускають дуже незнач-ну частину акцій або й зовсім не допускають свої акції на ринок. У багатьох країнах акції перебувають у власності тісно пов'язаних між собою інвесторів — банків, страхових та інвестиційних компаній, що має суттєвий вплив на ліквідність ринку. Негативно впливають на ліквідність фондового ринку і зміни в складі інвесторів. Протягом останнього десятиріччя кількість дрібних інвесторів на ринку знач-но зменшилась, а кількість великих значно зросла.
У результаті поглиблення процесу глобалізації фондових ринків здійснюється міжнародна торгівля акціями, яка проводиться прак-тично неперервно протягом 24 год. на добу. Постійно-збільшується також кількість іноземних компаній, акції яких котируються на Нью-йоркській біржі — одній із головних бірж світу.
На більшості фондових ринків комісійні на сьогоднішній день вста-новлюються на договірній основі. Як правило, чим більша сума замов-лення, тим менші комісійні. За передачу прав власності комісійні становлять до 1%. Лібералізація ринків, що триває сьогодні, приводить до скорочення розриву між розмірами витрат на проведення операцій на різних ринках. Проте все-таки ці витрати різні і залежать як від країни, так і від біржі, на якій здійснюється торгівля відповідними цінними паперами. Якщо оцінити розмір витрат на проведення опе-рацій на різних ринках, то на ринку США ці витрати становлять менш як 0,8% від обсягу операцій і є одними із найнижчих у світі. Значну роль у цьому відіграють нульова ставка оподаткування таких опе-рацій, незначні комісійні (0,2%) та невеликий розмір інших витрат.
Біржові кризи на фондовому ринку є своєрідною реакцією ринку на надмірне розростання фіктивного капіталу. Результатом таких криз стає повернення до рівня, що відображає реальний стан еконо-міки. Одна з найбільших біржових криз мала місце в жовтні 1987 р., коли на фондових біржах багатьох країн різко впали курси акцій на 35—50%. За період кризи багато великих компаній, побоюючись скуповування їх акцій конкурентами, викупили велику кількість власних акцій, і чимало слабких підприємств збанкрутіло. Остання криза на світовому фондовому ринку, яка виявилась найбільшою за останні роки, сталася в жовтні 1998 р. 27 жовтня індекс Доу-Джонса упав відразу на 554 пункти (7,16%), що виявилось найзначнішим падінням індексу з 1987 р.
3. Визначення і види акцій
Акція — цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвід-чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, під-тверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини при-бутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Отже, акція — безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути винятково акціонерне товариство. Власник акції є співвласни-ком акціонерного товариства. Він приймає на себе і поділяє з іншими акціонерами всі підприємницькі ризики цього товариства. У разі погіршення фінансового становища товариства акціонер не має права вимагати повернення коштів, вкладених в акції. Він може лише запро-понувати свої акції іншим учасникам ринку (якщо такі акції перебу-вають в обігу на ринку). Акціонерне товариство може викупати свої акції, однак не несе зобов'язань щодо їх викупу. Акціонер також не зобов'язаний повертати акції акціонерному товариству.
Акції випускаються іменні та на пред'явника, прості й привілейова-ні. Власниками акцій можуть бути юридичні, фізичні особи, держава.
Перевага на національних ринках того чи іншого виду акцій залежить від багатьох причин. В одних країнах емітуються пере-важно іменні акції, в інших — на пред'явника. Однак в останні десятиріччя в усьому світі має місце тенденція до збільшення частки акцій на пред'явника. В деяких країнах акції на пред'явника ста-новлять до 90% усіх акцій, що перебувають в обігу. Це пов'язано на-самперед з розвитком