Розглянемо особливості володіння простими та привілейованими акціями.

1. Власнику простої акції сплачуються дивіденди, якщо протя-гом року акціонерне товариство отримало прибуток і загальні збори акціонерів прийняли рішення про спрямування всього чи частини прибутку на виплату дивідендів.

Право власника простої акції на відповідну частку майна у разі ліквідації товариства забезпечується після забезпечення прав влас-ників облігацій та привілейованих акцій.

Право на участь в управлінні реалізується згідно з правилом: "одна акція — один голос на загальних зборах акціонерів". Однак відпо-відно до Закону України "Про господарські товариства" статутом акціонерного товариства може встановлюватись мінімальна кількість акцій, що дає право на участь в голосуванні, а також максимальна кількість акцій, що може належати одному акціонеру. Отже, може бути обмежена участь в управлінні рядових акціонерів, які володі-ють незначними пакетами акцій, а також обмежене придбання знач-них пакетів акцій небажаними особами.

2. Власник привілейованої акції має переважне право на отри-мання дивідендів. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазна-ченому в акції, незалежно від розміру одержаного товариством при-бутку. Якщо прибуток відповідного року недостатній, виплата диві-дендів здійснюється за рахунок резервного фонду.

Дивіденди по привілейованих акціях, як правило, фіксовані і ви-значаються в процентах до їх номінальної вартості. У разі, коли розмір дивідендів по простих акціях перевищує розмір дивідендів по при-вілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Власник привілейованої акції має переважне право на частку майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Це право за-безпечується після забезпечення прав власників облігацій, емітова-них цим товариством.

Власники привілейованих акцій відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено статутом товариства. Тобто фактично, маючи переваги матеріально-го характеру, власники привілейованих акцій можуть брати участь в управлінні товариством нарівні з власниками простих акцій, якщо це обумовлено в статуті. Статутом може визначатись і порядок здій-снення переважного права на одержання дивідендів. Дивіденди всім акціонерам сплачуються за підсумками року в порядку, передбаче-ному статутом товариства.

Загальна кількість привілейованих акцій не має перевищувати 10% статутного фонду акціонерного товариства. Це обмеження пов'яза-но з необхідністю фіксованих дивідендних виплат по привілейова-них акціях, що може, як і необхідність процентних виплат по обліга-ціях, емітованих цим товариством, значно впливати на його фінан-сову стійкість.

Привілейовані акції можуть бути таких видів:

1) кумулятивні, які дають власникам право не тільки на поточ-ний, а й на не виплачений раніше з якихось причин дивіденд;

2) з часткою участі, яка дає право на додаткові дивіденди, якщо дивіденди по простих акціях більші;

3) конвертовані, які можуть бути обміняні на встановлену кількість простих акцій;

4) зі ставкою дивідендів, що коригується;

5) відзивні, які акціонерне товариство має право викупити;

6) ретрективні, які власник має право погасити у визначений мо-мент за визначеною ціною.

Вважаючи на ступінь ризику та очікувану дохідність, акції мож-на поділити на такі класи:

1) "з блакитними корінцями" — акції найбільш солідних і вели-ких корпорацій;

2) дохідні — акції, дивіденди по яких перевищують середній рівень;

3) зростання — акції корпорацій, доходи яких вищі від середньо-го рівня, проте дивідендні виплати невисокі (переважно акції ком-паній, що стрімко розвиваються);

4) циклічні — акції, ціна яких змінюється відповідно до змін в економіці. В основному це акції базових галузей економіки. Інвес-тори намагаються придбати ці акції, коли відбувається підйом в га-лузі, і продати їх до початку спаду;

5) спекулятивні — акції молодих та маловідомих компаній;

6) захищені (антициклічні) — акції, ціна на які досить стабільна навіть при спадах в економіці.

4. Векселі

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобо-в'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів — прості та переказні.

Простий вексель виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору визначену суму в визначений термін у визначеному місці. Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення терміну платежу;

г) зазначення місця, де має здійснюватись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Правильність оформлення векселя — необхідна умова його дій-сності. Відсутність будь-якого з названих вище реквізитів робить вексель недійсним.

Переказний вексель (тратта) містить такі самі реквізити за винятком п. б), який має вигляд:

б) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування платника.

Отже, переказний вексель на відміну від простого виписується і підпи-сується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ре-мітенту). При цьому боржник зобов'язаний письмово на лицьовій сто-роні векселя підтвердити свою згоду сплатити по векселю (здійснити акцепт векселя). Якщо платник відмовляється акцептувати вексель (що означає його відмову від сплати по векселю), держатель (власник вексе-ля) може подати позов до суду, не очікуючи терміну сплати по векселю.

Ремітент володіє векселем, пред'являє його до сплати й отримує гроші або передає вексель з допомогою передавального