кошторисні нормативи охоплюють ресурсні елементні норми, які розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті, за відсутності їх у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту й застосовуються тільки для будови (об’єкта) за ним.
Згідно з ДБН Д.1.1-1-2000, усі кошторисні нормативи за ступенем збільшення поділяються на елементні та збільшені.
До елементних кошторисних нормативів належать:
ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);
ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3-99);
ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-буді-вельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000);
ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-рестав-раційні роботи (РЕКНР) (ДБН Д.2.5-2000);
ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000);
ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000).
До збільшених кошторисних нормативів належать збільшені ресурсні кошторисні норми (УРКН):
на будівлі та споруди в цілому;
на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.
Вихідними даними для розроблення кошторисних нормативів є найраціональніші технічні рішення в проектах; технологія будівельного виробництва й будівельні машини та механізми, що відповідають останнім досягненням НТП; чинні стандарти на матеріали, вироби й конструкції, а також устаткування.
Особливістю розроблення й затвердження цін на будівельну продукцію є те, що вони розробляються у вигляді базисної кошторисної вартості на основі кошторисних норм на будівельні роботи, монтаж устаткування і потім у складі проекту затверджуються відповідними органами замовників (інвесторів).
Згідно з ДБН Д.1.1-1-2000, базисна кошторисна вартість будівництва — це частка розрахункової кошторисної вартості, що визначається кошторисними документами, складеними проект-ною організацією в цінах 1997 р. з урахуванням ринкових умов, які склались до 1 січня того року, у якому передбачається будівництво, на підставі кошторисних нормативів, нормативних актів і відповідно до чинного законодавства.
Договірні ціни враховують усі витрати підрядної організації та замовника й формуються за укладання договорів, прогнозування вартості підрядних робіт, розрахунків між замовником і підрядчиком (субпідрядчиком) за виконані роботи. Узгоджуються договірні ціни на переговорах між учасниками інвестиційного процесу або на тендерних торгах.
Необхідні прямі витрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, праці, використання будівельних машин і механізмів.
Необхідні прямі витрати праці, матеріально-технічних ресурсів визначаються державними будівельними нормами, до яких належать норми витрат матеріалів, конструкцій та деталей, праці, норми використання будівельних машин і механізмів. Крім цього, під час визначення кошторисної вартості слід ураховувати витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговими коштами, фінансовими ре-сурсами. Для цих цілей використовують норми й нормативи, що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України:
амортизаційних відрахувань по будівельних машинах і устаткуванню;
накладних витрат;
заготівельно-складських витрат;
націнок постачально-збутових організацій;
планових нагромаджень.
За призначенням, використанням і методами розрахунку розрізняють базисну кошторисну вартість:
усього будівництва промислового підприємства, його черги чи пускового комплексу, житлового кварталу тощо;
окремих об’єктів у його складі — будівель, споруд, інженерних комунікацій;
окремих видів і комплексів будівельно-монтажних робіт.
Залежно від економічних особливостей і витрат та відповідно до технологічної структури інвестицій, у загальній кошторисній вартості будівництва виокремлюють три основні групи:
будівельно-монтажні роботи зі спорудження будівель та встановлення в них устаткування;
витрати на придбання технологічного та інших видів устат-кування, пристосувань, інструментів і виробничого інвентарю, не-обхідних для майбутньої експлуатації збудованого об’єкта;
інші витрати й роботи, пов’язані з підготовкою та проведенням будівництва (вартість дослідницьких та проектно-розві-дувальних робіт, утримання дирекції замовника, підготовки експлуатаційних кадрів майбутнього підприємства, витрати з відведення землі під забудову та ін.). Ця група витрат майже на всіх спорудах становить 8 — загальної базисної кошторисної вартості будівництва й використовується для аналізу, планування, фінансування та обліку інвестицій.
Будівельні роботи розподіляються на три групи:
загальні будівельні (земляні, кам’яні, бетонні тощо);
спеціальні будівельні (фундаменти під устаткування, технологічні канали, тунелі);
санітарно-технічні (водопровід, каналізація, опалення, газопостачання, вентиляція та ін.).
До монтажних робіт відносять складання та встановлення всіх видів устаткування з виконанням усіх супутніх робіт, які з ними пов’язані, а також електромонтажних та інших енергопостачальних робіт.
Договірні ціни призначені для формування вартості будівництва, визначення у внутрішньобудівельних титульних списках будов та окремих об’єктів усіх витрат підрядчика на виконання будівництва й монтажну, прогнозування вартості підрядних робіт,
а також розрахунків між замовниками й підрядчиками за виконані роботи.
Договірні ціни на будівництво формуються на рівноправній основі замовниками й підрядчиками із залученням, коли є необхідність, субпідрядних організацій за укладання або уточнення контрактів на підрядні роботи.
Вибір одиниці виміру здійснюється на основі чинних будівельних норм і правил з урахуванням практики, що склалася в будівництві.
Договірна ціна встановлюється в цілому для будови або окремих її частин.
Договірна ціна, яку встановлюють у контракті, визначається в українській національній валюті. Коли продукцію для будівництва придбано за кордоном, її вартість включається в договірну ціну в українській національній валюті й, крім того, наказується окремим рядком — у валюті країни-імпортера або третьої держави.
За умов переходу до вільних ринкових відносин узгодження договірної ціни може відбуватися як на переговорах між замовниками й підрядчикам, так і на конкурентних торгах. Узгодження цін здійснюється, як правило, традиційним способом — замовник передає генеральній підрядній організації в установленому порядку проектно-кошторисну документацію до виконання робіт, підрядчик готує пропозиції за договірною ціною та узгоджує її із замовником під час проведення переговорів. Узгодження договір-них цін на конкурентних торгах здійснюється відповідно до Положення про проведення конкурсів (тендерів) у будівництві.
Основою для формування договірних цін є проектна документація, а також кошторисні норми та розцінки на конструктивні елементи й види робіт, ціни на продукцію й послуги для будівництва.
Розрізняють кілька видів договірних цін:
тверді (остаточні) на весь обсяг будівництва; вони враховують майбутнє коливання
