цін і не коригуються стосовно фактич-ного рівня інфляції. Як правило, такі ціни встановлюються для об’єктів зі строком будівництва не більше року;
динамічні (відкриті), які мають, як правило, незмінну частину витрат (базисну кошторисну вартість). Ця частка коригується в процесі будівництва відповідно до фактичного рівня інфляції.
Ціна, або кошторисна вартість (Ц), визначається за формулою:
,
де КВ — кошторисна собівартість будівельно-монтажних робіт (сума прямих і накладних витрат);
НП — норматив планових нагромаджень (нормативний прибуток).
Необхідні прямі витрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, праці, нормами використання будівельних машин і механізмів.
Крім того, за визначення кошторисної вартості слід ураховувати витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговими коштами. Для цього використовують норми й нормативи, що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України: норми амортизаційних відрахувань по будівельних машинах та механізмах; накладних, заготівельно-складських витрат; націнок постачально-збутових орга-нізацій; норматив планових нагромаджень.
Прямі витрати (ПВ) обчислюються за формулою:
,
де ОРі — кількість (обсяг) окремих видів робіт або конструктивних елементів в одиницях вимірювань, які відповідають затвердженим розцінкам;
ЕРі — одинична розцінка і-тої роботи;
ОКі — обсяг конструктивних елементів відповідних видів робіт, вартість матеріалів яких не включено в одиничну розцінку;
Ні, Ці — відповідно норма витрат і кошторисна ціна матеріалів, конструктивних елементів, які не враховано в одиничних розцінках.
У складі кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт прямі витрати становлять у середньому 75—80Їхня частка коливається залежно від галузі господарства, а в житловому будівництві — залежно від областей, міст, зон будівництва та видів будинків. Середня структура елементів прямих витрат уточнюється для кожного об’єкта в базисних кошторисних цінах 1997 р.
Граничні базисні ціни на матеріали, вироби та конструкції (франко-станція відправлення) визначається згідно з державною кошторисною базою 1997 р. До граничних цін додається вартість транспортних і заготівельно-складських витрат.
Накладні витрати, на відміну від прямих, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом будівельного виробництва, а призначені для його обслуговування — організації, управління, інженерної підготовки, здачі в експлуатацію та забезпечення інших умов.
Накладні витрати розподіляються на чотири групи.
Адміністративно-господарські витрати:
на основну й додаткову заробітну плату, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат відповідно до штатного розпису та встановлених будівельною організацією систем оплати праці;
відрахування за встановленими законодавством нормами на соціальні заходи;
витрати на транспортне обслуговування працівників будівельної організації, пов’язане з управлінням будівництвом;
витрати на матеріально-технічне забезпечення апарату уп-равління будівельної організації, на службові відрядження;
відрахування структурних підрозділів на утримання апарату управління будівельної організації.
Витрати на обслуговування працівників будівництва:
пов’язані з набором робочої сили, підготовкою (навчанням) та перепідготовкою кадрів;
витрати на дотримання техніки безпеки праці, протипожеж-ної та сторожової охорони, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог;
відрахування на соціальні заходи від витрат на оплату праці робітників.
Витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках:
амортизаційні відрахування та витрати на поточний ремонт та переміщення пристроїв та обладнання, що належать до складу основних заходів і не передбачені в прямих витратах;
знос та витрати на ремонт малоцінних і швидкозношуваних інструментів та виробничого інвентаря, що використовуються під час виконання будівельно-монтажних робіт і не належать до
основних фондів;
знос та витрати, пов’язані зі спорудженням, ремонтом, утри-манням, розбиранням та переміщенням тимчасових (нетитульних) споруд, пристосувань і пристроїв;
витрати на геодезичні роботи;
витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією;
витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології, організації будівельного виробництва, а також пов’язані із забезпеченням якості будівництва;
витрати на упорядкування та утримання будівельних майданчиків.
Інші накладні витрати:
платежі з обов’язкового страхування майна будівельної
організації та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників;
платежі за викидання в довкілля забруднюючих речовин;
витрати на сплату процентів за фінансові кредити, одержані для поповнення власних оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування;
витрати на сплату процентів (винагороди) за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);
відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках;
витрати на здійснення реклами будівельної продукції.
Традиційно накладні витрати нормуються двома способами — на будівельні роботи (у процентах до прямих витрат) і на монтаж-ні (у процентах до основної зарплати робітників). Накладні витрати враховуються в базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт за нормами, установленими постановою Кабінету Міністрів України для міністерств та відомств.
Загалом вартість будівництва (обсяг інвестицій) підприємств, будинків і споруд визначається замовником і охоплює:
договірну ціну, що складається з вартості робіт, які підлягають виконанню генеральним підрядчиком за контрактом;
частину базисної кошторисної вартості будівництва, що належить до діяльності замовника;
базисну кошторисну вартість пусконалагоджувальних робіт;
додаткові витрати замовника, викликані формуванням ринкових відносин;
обов’язкові відрахування, збори й платежі, передбачені чин-ним законодавством;
податок на додану вартість;
премію за введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва;
додаткові витрати на розвиток матеріально-технічної бази будівельної організації, якщо вони передбачені будівельним контрактом.
За підсумками розрахунку вартості будівництва показуються зворотні суми, тобто кошти, що повертаються замовнику після введення об’єкта в експлуатацію.
Викладена вище методика ціноутворення в інвестиційній сфері вкрай недосконала й громіздка та несе в собі рудименти командно-адміністративної системи.
Базисна вартість будівництва й визначена на її підставі договірна ціна обґрунтовується на фіктивному рівні цін і дезорієнтує інвестора, у деяких випадках ставить його у важке фінансове становище й може призвести до банкрутства.
Підрядчик також має великі труднощі через необхідність періодично переглядати й обґрунтовувати приріст цін на інвестиційні товари, що використовуються в будівництві (матеріали, деталі, напівфабрикати), вартість робочої сили й експлуатації буді-вельних машин та механізмів, а також інші статті витрат.
Методика визначення базисних цін будується на підставі нормування до прямих витрат планових нагромаджень, поточних витрат, що лімітуються, а також інших, які не залежать від прямих витрат.
Вартість будівельно-монтажних робіт
