Купуючи опціон пут, покупець опціону набуває право продажу продавцю опціону активу у встановлений термін за ціною виконання або відмовитися від такого продажу. Як і для ф'ючерсу, для опціону існує дві позиції: довга (покупця) та коротка (продавця). Поєднання типів і позицій створює основні види опціонів:*
довгий колл (покупець опціону на купівлю);*
короткий колл (покупець опціону на продаж);*
довгий пут (продавець опціону на купівлю);*
короткий пут (продавець опціону на продаж).
Складні стратегії опціонного ринку побудовані на комбінаціях двох і більше опціонів в одній операції з різними термінами та ціною виконання.
Варант — це різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом з привілейованими акціями чи облігаціями і надає право на придбання простих акцій емітента за певною ціною. Термін дії варанта 3-5 років. Зазвичай ціна обміну, що визначена у варанті, на
15-20 % перевищує поточну ціну звичайної акції. Але придбання облігації з варантом може бути вигідним, якщо протягом терміну дії варанту ціна звичайної акції перевищить рівень, визначений у варанті. У цьому разі, зрозуміло, інвестор скористається варантом і обміняє його на звичайні акції (у варанті обумовлюється кількість цінних паперів для обміну — один чи кілька). Приклад. Поточна ціна акції — 2 грн. Якщо ви придбали трирічну облігацію з варантом, де визначена ціна акції становить 2,30 грн, ви зможете протягом трьох років обміняти її на акцію. Так, якщо ціна акції становитиме 2,60 грн, інвестор обміняє облігацію і отримає 0,30 грн прибутку. Якщо ж поточна ціна акції знизиться чи залишиться незмінною, інвестор не обмінюватиме облігацію і зачекає її погашення.
Таким чином, для інвесторів варант привабливий тим, що дає можливість використати очікуване підвищення цін акцій і мати високий процент доходу від звичайних акцій. Для емітента перевага полягає в тому, що облігації, які випускаються разом з варантом, мають нижчу вартість капіталу, ніж звичайні облігації, а варант підвищує на них попит і полегшує розміщення.
Вартість варанта розраховується як різниця між ціною звичайної акції та визначеною ціною обміну, яка перемножується на кількість акцій, що можуть бути обмінені на один варант. Ця вартість є теоретичною вартістю варанта.
Список використаної та рекомендованої літератури
Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. — М.: ИНФРА-М, 1996.
Губсъкий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук, думка, 1998.
Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. —К.: Алер-та, 2003.
Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. — Львів, 1995.
Иванов В. М. Финансовый рынок. —К.: МАУП, 1999.
Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. — К.: Вид-во КНЕУ,2001.
Калина А. В., Корнеев В. В. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999.
Мельник В. А. Ринок цінних паперів. — К.: ВІРА-Р, 1998.
МендрупО. Т.,ШевчукІ. А. Ринок цінних паперів: Навч. посіб.—К.:Вид-воКНЕУ, 1998.
Мерпгенс А. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. — К.: Изд-во КИА, 1997.
Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999.
Мозговой О. Н. Зарубежный фондовый рынок. — К.: Феникс, 1998.
Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. —К.: Феникс, 1997.
Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.,1993.
Пересада А. А. Інвестиційні процеси в Україні. — К.: Лібра, 1998.
Пилипенко І. І., Жук О. П. Цінні папери в Україні. — К., 2001.
Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестування. — К.: МАУП, 2000.
Фондовий ринок України: Навч. посіб. / За ред. акад. В. В. Оскольського. — К.: Скарбниця, 1994.
Шарп У., Александер Г., БейлиДж. Инвестиции. —М.: ИНФРА-М, 1998.