Реферат на тему:
Проблеми ринку цінних паперів
Вступ
З часу прийняття Закону України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” минуло два з половиною роки. Розроблено практично всі нормативно - правові акти щодо регулювання діяльності Національної депозитарної системи, в яких відтворено міжнародний досвід і норми Європейського співтовариства та адаптовано їх з реаліями українського законодавства.
Однак, сподівання на будівництво ринком нормально діючої системи обліку прав на ринку цінних паперів, нажаль, не виправдалися. Відсутність достатньої капіталізації учасників ринку та передумов щодо їх консолідації для вирішення стратегічних проблем розбудови в Україні фундаменту фондового ринку постійно супроводжується конфліктами, байдужістю, “гарячими пресовими коментарями” і некомпетентністю. Якби в Україні затягнули б з розбудовою власної платіжної системи важко уявити наслідки цього для фінансової системи і взагалі незалежності країни. При грошовій приватизації відсутність в Україні надійної системи обліку прав за цінними паперами і виконавчої системи щодо угод з цінними паперами може мати не менш фатальні наслідки для безпеки держави.
Саме ці причини обумовили необхідність відволіктись від нормотворчості і написати ряд статей.
Світовий досвід
Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для української економіки. Відповідність української економіки світовим стандартам потребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і закордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачає політичну і законодавчу стабільність, формування економічно обгрунтованої податкової політики, вмикання економіки у світові господарські комунікації, розвиток в Україні повного комплексу інфраструктури фондового ринку. Формування відповідних умов для інвестиційної діяльності є важливим напрямком державної політики.
Для забезпечення розвитку власної економіки кожна країна вживає заходи щодо розвитку ринку капіталу. Створення банківської системи, методологічне та технологічне забезпечення її функціонування Центральним банком є загально визнаним фактом економічного розвитку кожної країни. В Україні функціонування банківської системи забезпечено платіжною системою, створеною Національним банком України у 1994 році. Саме поєднання в особі Центрального банку емісійного, методологічного, технологічного і наглядового центру забезпечує фундамент фінансового сегменту ринку капіталу.
Функціонування ринку капіталів залежить від чіткої організації не тільки банківської системи в країні а й ринку цінних паперів. Взаємозв’язок між цими складовими ринку капіталів продемонструвала недавня криза в багатьох країнах світу. Розвиток ринку цінних паперів забезпечується формуванням його інфраструктури. Ефективність інфраструктури ринку цінних паперів:
впливає на акумуляцію та концентрацію коштів населення і підприємств;
сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни;
сприяє приватизації на її завершальному етапі;
узгоджує майнові інтереси країни, інституціональних і індивідуальних інвесторів в процесі обігу цінних паперів;
економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшує взаємні розрахунки підприємств;
сприяє підвищенню ефективності керування підприємством;
створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування ринку цінних паперів.
Інфраструктура ринку цінних паперів включає:
Систему укладання угод (інформаційну систему) | (в Україні є 6 фондових бірж та 2 торгівельно-інформаційні системи)
Систему обліку прав власності | (її в Україні утворюють 376 реєстраторів та 72 зберігачі)
Систему виконання угод | (в Україні вона складається з 3 депозитаріїв та розрахункових банків)
Світовий розвиток ринків цінних паперів пред'являє усе більш жорсткі вимоги до оборотності цінних паперів. Нові інформаційні технології призвели до створення нових технологій і на ринку цінних паперів. Технічний прогрес виявився чинником, який стимулював розвиток централізованих комп’ютерних систем. Він забезпечив випуск та обіг цінних паперів в формі електронних записів та підвищив ефективність розрахунків. Країни, в яких сформувався та функціонував ринок цінних паперів, у 80-х - 90-х роках відчули, що його подальший розвиток можливий лише в глобальних масштабах. Фактично розпочалася інтернаціоналізація ринків капіталів, яка супроводжувалася реформуванням національних ринків та пристосуванням їх до глобальних систем ціноутворення і обігу цінних паперів.
Проте, специфічність національних ринків цінних паперів, інколи навіть принципова відмінність законодавства щодо обігу цінних паперів однієї країни від іншої значно ускладнювали вирішення цієї проблеми. Звичаї та практика діяльності місцевих ринків значно відрізнялися, що заплутувало і збивало іноземних учасників. В зв’язку з швидким розвиненням міжнародного бізнесу з цінними паперами ускладнювалося становище стосовно вимог щодо відповідної міжнародної ідентифікації фінансових інструментів. Таким чином, із зростанням міжнародної торгівлі критично важливим стало виконання вимоги щодо стандартизації всіх видів діяльності на ринку капіталу і особливо на ринку цінних паперів.
Стандартизація на ринку цінних паперів у сполученні з можливістю застосування нових інформаційних технологій надали поштовх до розвитку депозитарної діяльності, як системної функції ринкової інфраструктури щодо виконання угод та обліку прав власності. Свій розвиток депозитарна діяльність одержала в доповідях Групи Тридцяти і Базельского банківського комітету, в рекомендаціях міжнародній організації IOSCO, стандартах ISO, директивах ЕС та в інших документах. В результаті цього розвитку в більш ніж у 100 країнах світу з'явилися повно функціональні Центральні депозитарії, які стали основою обігу “електронних цінних паперів” та надали додатковий поштовх для розвитку ринку капіталу цих країн.
Головним фактором для розвитку Центральних депозитаріїв стали рекомендації групи 30-ти про Кліринг і розрахункову систему світових ринків цінних паперів, опублікованих у 1989 р. У доповіді відзначалися велика різноманітність і якісна неоднорідність розрахункових систем у усьому світі. Описувалися ризики і дорожнеча, породжені відсутністю ефективності в розрахункових системах на внутрішніх ринках. У доповіді Групи 30-ти були дані дев'ять рекомендацій для поліпшення ефективності і стандартизації діяльності локальних клірингових і розрахункових систем. Третя рекомендація спеціально стосувалася центральних депозитаріїв із пропозицією здійснення її до 1992