Одним із фінансових інструментів, які забезпечують спрямування вільних коштів, знижують ризики капіталовкладень і запобігають можливим втратам, є депозитарні розписки. Як правило, депозитарні розписки випускаються під корпоративні цінні папери, що дозволяє розглядати їх як інструмент притягнення капіталу саме в реальну економіку. Для емітента корпоративних цінних паперів депозитарні розписки можуть безпосередньо або опосередковано сприяти збільшенню його капіталу. Це досягається за рахунок використання відповідних рівнів програм випуску депозитарних розписок. Депозитарні розписки - цікавий фінансовий інструмент. Програми випуску депозитарних розписок дозволяють поєднати правові особливості країни емітента цінних паперів із правовими особливостями країни емітента депозитарних розписок (включаючи й особливості міжнародного права). Вигоди для емітента від випуску депозитарних розписок так як і деякі технологічні схеми здійснення таких випусків, які використовувались в різних країнах, неодноразово описувалися в пресі. Нажаль, переважна більшість цих статей має рекламний характер. Не все наведене в цих статтях можливо безпосередньо застосувати в Україні. Складний характер правовідносин, що супроводжує обіг цінних паперів, робить необхідним розглядати випуск депозитарних розписок під цінні папери в першу чергу з юридичної точки зору, а не застосовувати “прямим впровадженням” готові технологічні процедури. Спроби застосування в Україні відомих у світовій практиці технологічних схем повною мірою не вирішують всіх правових проблем, пов'язаних із випуском депозитарних розписок на цінні папери українських емітентів. Практична реалізація програм депозитарних розписок на цінні папери українських емітентів доводить цю тезу.

Як фінансовий інструмент депозитарні розписки українським законодавством не визначені. Юридична класифікація депозитарних розписок достатньо складний процес. Досить поширена уява, що депозитарні розписки – похідні цінні папери не відповідає світовій практиці. Тому виникає необхідність проаналізувати випуск депозитарних розписок із правової точки зору.

Технологічні особливості випуску депозитарних розписок у міжнародній практиці за звичаєм зв'язують із поняттям “номіні” (NOMINEE - компанія, заснована як фінансовий інститут, на ім’я якої клієнт реєструє цінні папери з метою акумуляції доходів та /або обліку основного власника (утримувача) цінних паперів. Номіні веде облік основних власників). Цінні папери, за якими реалізується програма депозитарних розписок, обмежуються в обігу (блокуються) на ім'я емітента депозитарних розписок як номіні, який веде облік власників цінних паперів (малюнок 2).

Номіні - фаховий учасник ринку цінних паперів, що виконує дії з цінними паперами від імені власника цінних паперів. Деякою мірою номіні можна розглядати як “номінального власника”. Найбільшу відповідність поняттю “номіні” в українському законодавстві має довірче товариство або траст.

Законодавством України визначені правові основи власності і правовідносини власника майна з особою, яка представляє інтереси власника. В Україні емітент депозитарних розписок - іноземна депозитарна установа або є власником цінних паперів, або власником є хтось іншій, наприклад, власник депозитарних розписок. В українському законодавстві (так само як і в законодавстві інших країн) відсутнє поняття “номінальний власник”. Вирішення правових проблем реалізації випуску депозитарних розписок шляхом установлення юридичної рівності між “номіні” і українським “номінальним утримувачем” (депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі) засновано лише на рівності кореневої частини цих двох понять (із погляду граматики). З правової точки зору це несумісні поняття.

Джерело такої правової невідповідності понять аналогічно невідповідності понять зберігач і custodian і визначається законодавством України, яке регламентує право власності. У Україні поняття “номінальний утримувач” відноситься тільки до іменних цінних паперів. Номінальний утримувачем може бути тільки український депозитарій або зберігач цінних паперів. У одного номінального утримувача на рахунку у цінних паперах по тим самим цінним паперам не може бути зареєстрований інший номінальний утримувач. Кореспондентські відношення щодо цінних паперів між зберігачами в Україні не припускаються.

Реєстрація номінальним утримувачем зберігача або депозитарій у реєстрі власників цінних паперів не означає переходу до номінального утримувача права власності на цінні папери (внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача). Право володіння, користування і розпорядження майном залишаються за власником цінних паперів, а змінюється лише місце фіксації майнових прав (фіксація права власності провадиться не у реєстратора, а у зберігача). Укладання зберігачем договору про відкриття рахунку у цінних паперах з власником цінних паперів не може бути обумовлено відмовою депонента від якогось із прав, що надає цінний папір. Рахунок у цінних паперах у зберігача може бути відкритий тільки власнику цінних паперів. Крім того, емітент депозитарних розписок не може бути зареєстрований номінальним утримувачем у реєстрі власників іменних цінних паперів, якщо він не український депозитарій або зберігач.

Під реєстрацією в реєстрі власників іменних цінних паперів номінального утримувача в Україні можна розглядати встановлення “облікових” відношень між учасниками Національної депозитарної системи (між реєстратором і депозитарієм або зберігачем). Таким чином, відсутня правова рівність між поняттями “номіні” і “номінальним утримувачем” як і між поняттями “зберігач” і “custodian”.

Реалізація іноземною депозитарною установою програми випуску депозитарних розписок може здійснюватися у тому випадку, якщо ця установа не є власником цінних паперів. Цей випуск можливий у випадку встановлення кореспондентських відношень між Національним депозитарієм України і емітентом депозитарних розписок. Встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій