Збільшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків за 2001 рік порівняно з відповідним річним розрахунковим показником мало місце у державному управлінні (на 1,73 відсоткового пункту), будівництві (на 1,37 відсоткового пункту), культурі й мистецтві (на 1,29 відсоткового пункту), житлово-комунальному господарстві (на 1,26 відсоткового пункту).

Зменшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків за 2001 рік порівняно з 2000 роком відбувалося у сферах охорони здоров'я — на 2,11 відсоткового пункту, транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікації та інформатики — на 2,01, у сільському, лісовому господар-стві, рибальстві й мисливстві — на 1,79, у сфері видатків на покриття заборго-ваностей, то виникли у попередні роки із заробітної плати працівникам бюджетних установ, грошового забезпечення, стипендій та інших соціаль-них виплат, — на 1,65 відсоткового пункту. Збільшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків за 2001 рік порівняно з 2000 роком відбувалося у сферах соціального захисту й соціального забезпечення та міжбюджетних трансфертів — на 4,62 і 2.53 відсоткового пункту відповідно. Видаткова частина місцевих бюджетів (загальний та спеціальний фонди) за січень-грудень 2003 року профінансована у сумі 33742,0 млн. грн., що на 6010,6 млн. грн., або на 21,7 відсотка більше, за відповідний показник 2002 року.

Рис. 2.4. Відсоток виконання місцевих бюджетів до річних розрахункових показників Міністерства фінансів на 2003 рік [21].

Відсоток виконання місцевих бюджетів до річних розрахункових показників Міністерства фінансів на 2003 рік, збільшився, порівняно з відповідним показником 2002 року, з 121,5 до 124,3 відсотків (Див.рис2.13,2.14).

Видатки загального фонду місцевих( бюджетів за січень-грудень 2003 року виконано у сумі 28731,2 млн. грн., або на 117,4 відсотка річних розрахункових показників Міністерства фінансів України на 2003 рік, що на 4461,2 млн. грн., або на 18,4 відсотка більше, за відповідний показник 2002 року. При цьому по Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Миколаївській, Харківській областях, містах Києву та Севастополю відсоток виконання річних розрахункових показників Міністерства фінансів вищий, ніж середній по Україні. Рівень виконання видатків загального фонду місцевих бюджетів до річних, затверджених місцевими радами показників на 2003 рік, зменшився порівняно з відповідним показником 2002 року з 117,6 до 117,4 відсотка.

Вищенаведені дані свідчать, що доволі високий середній рівень виконання розрахункових показників Міністерства фінансів України (117,4%) зумовлено переважно перевиконанням по бюджету міста Києва. Водночас у 17 регіонах з 27 відсоток виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів України на 2003 рік нижчий від середнього по Україні .

3. Проблеми та шляхи вдосконалення виконання місцевих бюджетів України в умовах побудови демократичного суспільства.

Фінансова політика будь-якої держави повинна бути спрямована на економічний ріст, що досягається за рахунок розвитку матеріальної сфери виробництва, у тому числі й агропромислового, скорочення державних витрат, посилення контролю за фінансово-бюджетною і кредитно-грошовою діяльністю юридичних і фізичних осіб. При цьому важливо мати зроблений механізм мобілізації засобів у державний бюджет.

Виконання бюджету є ключовим етапом у бюджетному процесі. При виконанні бюджету відбувається мобілізація частини внутрішнього валового продукту у бюджетному фонді з подальшим її використанням на фінансування потреб, передбачених бюджетом того чи іншого рівня.

Виконання бюджету означає забезпечення повного і своєчасного поступлення запланованих доходів, податків і платежів по всіх рівнях бюджетної системи України і безперебійне фінансування заходів, намічених в плані соціально-економічного розвитку регіону.

Виконавчі органи влади на місцях організовують виконання відповідного бюджету, забезпечують надходження всіх передбачених бюджетом доходів та ефективне витрачання бюджетних коштів. Виконання бюджету починається з моменту його затвердження на черговій сесії місцевої ради.

Для організації виконання бюджету принципово важливе значення має правильний і економічно обгрунтований розподіл всіх видів платежів та асигнувань по кварталам.

Поквартальний розподіл коштів будується так, щоб забезпечити рівномірне поступлення доходів для безперебійного фінансування всіх намічених заходів. Місцеві бюджети повинні бути збалансовані не тільки в цілому за рік, але й по кожному кварталу окремо. При цьому видатки повинні покриватися поточними доходами цього кварталу, а в випадках коли є недостача власних доходів - плановою дотацією, що передбачена в вищестоящому бюджеті [ 46,с.11 ].

З метою виявлення відхилень у виконанні бюджетів по доходах та у витрачанні бюджетних коштів проводиться аналіз виконання бюджетів з встановленням причин, що призвели до негативних відхилень, та розробляються заходи і пропозиції щодо усунення недоліків та врахування їх при уточненні бюджетів і при плануванні бюджетів на наступний рік.

Ефективність наповнення як державного так і місцевих бюджетів залежить від податкової системи. Саме вона вирішує подвійну задачу - централізує засобу в бюджеті і сприяє розвитку виробництва. Але сьогодні податкова система не відповідає цим вимогам. Податковий тиск не зменшується, і більшість товаровиробників підводить до банкрутства. Тобто сучасна податкова система України має потребу в реформуванні.

Аналіз нинішньої практики оподатковування показує, що становлення і розвиток податкової системи в нашій країні здійснюється при відсутності зробленої теоретичної основи. Тому податкова система України сьогодні носить винятково фіскальний, конфіскаційний характер з явно завищеними ставками оподатковування. Вона занадто складна, заплутана, багатоканальна і нестабільна, а звідси - неефективна. Особливо негативно впливають на економіку постійні зміни в податковому законодавстві, його недосконалість. Крім того, сучасна податкова і бюджетна системи України не мають досить гнучкого характеру і майже зовсім не враховують специфіку окремих галузей і територій. Усе це послужило причиною формування особливо критичного положення, як у 'агропромисловому комплексі України, так і в районах, де головними платниками податків є підприємства агропромислового комплексу.

На сьогоднішній