Отже, особами, що здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, є фізичні особи (згідно з вимогами чинного законодавства), брокеридилери, депозитарії, реєстратори, розрахунково-клірингові установи, особи, що здійснюють управління цінними паперами і організовують торгівлю ними на відповідних ринках. Так, термін “реєстратори” був поширений на ринку цінних паперів США. А з 1996 року реєстраторська діяльність почала розвиватися і в Україні.

Реєстратор власників іменних цінних паперів (реєстратор) – це юридична особа, що має дозвіл (ліцензію) на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, і яка уклала договір на ведення реєстру з емітентом цих цінних паперів.

Реєстратор повинен виконувати такі функції: складання реєстру власників іменних цінних паперів та перелік власників цінних паперів і номінальних утримувачів їх на певну дату; ведення особових рахунків емітента і зареєстрованих осіб; здійснення обліку зареєстрованих заставодержателів; ведення обліку нарахованих і виплачених дивідендів на іменні цінні папери; здійснення обліку іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов’язаних з проведенням корпоративних операцій та операцій щодо викупу і погашення іменних цінних паперів; ведення в хронологічному порядку журналу обліку записів до реєстру для кожного виду іменних цінних паперів; ведення журналу обліку запитів; забезпечення обліку та зберігання документів, які є підставою для внесення змін до реєстру; здійснення поточної і своєчасної передачі права власності та обробки інших необхідних документів; дотримання державних вимог і надання відповідей на запити та інші. Реєстратор також зобов’язаний здійснювати свої права і обов’язки згідно з чинним законодавством тієї чи іншої країни [29, с. 139].

Розрахунково-клірингові заклади – це інфраструктурні заклади, які спеціалізуються на діяльності з визначенням взаємних зобов’язань щодо угод з цінних паперів та розрахунків по них. Ця діяльність також включає виконання таких функцій, як здійснення умов угод купівлі-продажу цінних паперів, перевірка наявності на рахунках учасників грошових коштів і цінних паперів, інформування структур, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів та інші.

Основні клірингово-розрахункові функції пов’язані з депозитарними. Клірингова частина даного комплексу найчастіше складається із таких функцій: порівняння умов угод купівлі-продажу, зазначених у документах посередників; перевірка наявності на рахунку продавця цінних паперів, а на рахунку покупця – грошових коштів; при співпаданні даних продавця і покупця відносно виду, кількості і ціни купівлі-продажу цінних паперів – здійснити підтвердження угоди; а також інформування сторін угоди про її підтвердження.

До розрахункових функцій відносяться: списання в розрахунковий день на основі одержаної інформації грошових коштів з рахунку покупця із занесенням їх на рахунок продавця, направлення виписок з рахунків.

Кліринг відбувається відразу після підписання угоди, коли обидві сторони повідомили в кліринговий заклад про укладання ними угоди купівлі-продажу цінних паперів певного емітента. Таке повідомлення може бути зроблене шляхом надання відповідальних документів (контракту), або шляхом передачі інформації в комп’ютерному режимі. В першому випадку відповідні заклади виконують клірингові функції, в другому – вони можуть виконуватися самим комп’ютером. При направленні повідомлень про угоду обов’язково повідомляється дата, на яку повинен бути здійснений розрахунок.

У міжнародній термінології розрізняють день укладання угоди “Т” і день її виконання “Т+...”. Якщо угода укладена на умовах “Т+3” або “Т+6”, то це означає, що вона повинна бути виконана відповідно на 3-й або 6-й день після її укладання.

Аналізуючи клірингово-розрахункові та депозитарні функції, слід мати на увазі, що на практиці ця справа є більш складною в порівнянні з тим, як вона виглядає в межах приведеної схеми. Численні конференції, семінари, які проводилися з метою пошуку взаємоприйнятних рішень, вносять позитивні моменти в поліпшення цієї частини ринкової взаємодії [15, с. 308].

Як свідчить досвід багатьох країн, під трастовими інститутами розуміють інфраструктурні інститути, основною функцією яких на ринку цінних паперів є управління грошовими коштами і цінними паперами, що знаходяться у власності різних організацій та фізичних осіб. Сторонами трастових відносин є довірителі, трасти та особи, на користь яких здійснюються довірчі функції. Для встановлення трастових відносин довіритель і трастів інститут укладають трастову угоду, в якій визначаються права та зобов’язання сторін, вказується розмір оплати трастових послуг та інше. У ряді випадків поняття бенефіціарія і довірителя можуть співпадати.

Різновидом трастових структур є інвестиційні трасти. В обох випадках в основі взаємовідносин лежать трастові відносини. Відмінність між ними в слідую чому. Перші формують і управляють певним портфелем цінних паперів. Другі мають більшу свободу дій, тому що довірителі не обумовлюють, які цінні папери підлягають купівлі-продажу. Умовою трастового договору може бути зобов’язання трастового інституту (організації) періодично звітуватися перед бенефіціарієм та довірителем про здійснювані цим інститутом дії та отримані результати.

Трастові інститути (організації) можуть відігравати важливу роль у здійсненні приватизації в країнах, які переходять від централізованого управління економікою до ринкового. Наприклад, в Україні трастові інститути надають інвесторам-індивідам послуги при обміні приватизаційних паперів на акції, паї та інші документи підприємств, які приватизуються [25, с. 206].

До юридичних осіб, які займаються організацією торгівлі на ринку цінних паперів, можна віднести фондові біржі, позабіржові системи, саморегулюючі організації та інші.

Фондовий