ринок та приватизація.
В процесі розвитку фондового ринку приватизація стала одним з основних джерел появи в Україні цінних паперів. Уже сформувався значний прошарок акціонерів, які володіють більш, ніж 30 тис. ЗАТ і ВАТ, більша частина з яких була державною власністю. Ці підприємства стали використовувати вільні фінансові ресурси фондового ринку, знявши, таким чином, з держави тягар фінансової підтримки. Однак не всі підприємства вміло скористалися можливістю отримати додаткові фінансові ресурси. Частково це можна пояснити важким економічним становищем, що склалося в країні, нестабільністю законодавчої бази, відсутністю досвіду роботи в ринкових умовах господарювання.
Формуванню більш об’ємного ринку цінних паперів передувало перетворення великих і середніх державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. В свою чергу, на базі одного великого підприємства, в процесі реструктуризації, створюються декілька менших підприємств з більш вузькою спеціалізацією, різних форм власності. В той же час, в процесі приватизації поступово стали краще використовуватися можливості інфраструктури фондового ринку (мається на увазі розміщення акцій через фондові біржі, залучення до їх розповсюдження торговців цінними паперами).
Акціонерні товариства, які створені в процесі приватизації, з самого початку повинні були орієнтуватися на стандарти випуску акцій у не паперовій формі. Але до 1996 року акціонерні товариства здійснювали випуск, по суті, лише паперових цінних паперів, що значно підвищувало витрати на їх випуск та унеможливлювало поліпшення обігу цінних паперів і, зокрема, акцій. Крім того, необхідно відокремлювати функції ведення реєстрації зміни права власності на акції ВАТ та передачі його незалежним уповноваженим особам (незалежним реєстраторам). Реєстри акціонерів, що ведуться реєстраторами, переходять в систему Національного депозитарію.
До системи Національного депозитарію входять Національний депозитарій та його учасники – локальні депозитарії банків, посередники на ринку цінних паперів та реєстратори, регіональні центри сертифікатних аукціонів, які безпосередньо обслуговують учасників фондового ринку. Система ведення продажу акцій у процесі приватизації побудована так, щоб враховувати можливості її подальшого залучення до системи біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами. Комп’ютерна мережа, Національна мережа центрів сертифікатних аукціонів органічно входять у систему фондового ринку. На етапі первинного розміщення акцій підприємств, що приватизуються або вже приватизувалися, використання клірингово-розрахункової та депозитарної інфраструктури фондового ринку допомагає здійснити логічний перехід до вторинного обігу цих цінних паперів на фондовому ринку [29, с. 143].
1.3 Ринок цінних паперів як основи фінансового ринку.
В умовах переходу нашої країни до ринкової економіки, коли слід визначитися як проводити реформування економіки України, важливо чітко уявити що саме і в якій послідовності потрібно реформувати. До сфер соціально-економічного життя країни, які слід створювати безумовно належить і фінансовий ринок, незмінною складовою в структурі якого є ринок цінних паперів.
Роздержавлення шляхом поглиблення процесів приватизації та розвитку підприємництва, розширення інфраструктури ринкових відносин, викликають необхідність подальшого вдосконалення кредитно-грошових відносин. А це, в свою чергу, викликає необхідність створення особливого сектору господарювання, який пов’язаний з обігом цінних паперів, кредитних ресурсів, валютних коштів та інших фінансових інструментів, - фінансовий ринок.
В економіці кожної країни, як відомо, постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів. Його головними суб’єктами виступають підприємства, організації, приватні фірми, корпорації, держава, індивідуальні господарники, різноманітні фінансові інститути (комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії, пенсійні фонди і т. Д.). При цьому в одних суб’єктів виникає потреба в додаткових коштах, в інших – накопичуються заощадження, які можуть бути використані для інвестування. Метою ж фінансового ринку якраз і є акумуляція та ефективне розміщення заощаджень в економіці країни [29, с. 23].
Таким чином, фінансовий ринок представляє собою грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах.
Поняття “фінансовий ринок” охоплює найрізноманітніші ринки, які мали місце як в існуванні раніше, так і в сучасних умовах господарювання. При цьому кожний ринок має справу з певним типом зобов’язань, обслуговує різні кола клієнтів, функціонує в різних районах, іншими словами, фінансовий ринок є цілісною системою, яка складається із взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих елементів, кожний з яких спроможний окремо впливати на розвиток цієї системи. Отже, в структуру фінансового ринку входять:
ринки матеріальних активів
Ринки цінних паперів
Ринки деривативів (ф’ючерсів, форвардів)
Ринки заставних
Ринки споживчих кредитів
Ринки інвестицій
ринки валютних коштів
Можуть існувати й інші розділи фінансового ринку, які виникатимуть в міру подальшого розвитку останнього, або стануть елементами вище згаданих ринків.
Таким чином, фінансовий ринок діє у вигляді цілісної і прозорої системи, в якій активно взаємодіють найрізноманітніші фінансові активи. Виключення з обігу будь-якого з елементів системи негайно призведе до її руйнування і занепаду.
Поряд з цим, існують і інші поділи фінансового ринку як системи. Фінансовий ринок може діяти як на міжнаціональному (світовому) рівні, так і на національному (в межах держави), регіональному чи місцевому рівнях.
Фінансовий ринок – це далеко не стабільне середовище, в якому відбуваються операції з валютою, цінними паперами, грошовим капіталом. Це, перш за все, ринок де відбуваються постійні коливання валютних курсів, знецінюються одні і підвищують свою надійність та ліквідність інші цінні папери.
Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів. Під ринком цінних паперів розуміють такий розділ фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбуваються на ринку між