На сучасному етапі розвитку ринку цінних паперів ведуться роботи по доопрацюванню та доповненню законодавчих актів з питань: "Про довірче управління майном"; "Про інститути спільного інвестування"; "Про торгівлю контрактами з цінними паперами"; "Про державні та муніципальні цінні папери"; "Про акціонерні товариства; "Про цінні папери та фондову біржу", та внесенню пропозицій по ряду інших питань, які мають пряме відношення до законодавчого забезпечення ринку цінних паперів [29, с. 248].

Поряд з тим дуже важливо, щоб одночасно з прийняттям законодавчих актів з цих питань вносились зміни до законодавчих актів в суміжніх галузях (приватизації, податкового законодавства, валютного законодавства, судових процедур, бухгалтерського обліку і аудиту, посилення адміністративного регулювання), що значно підвищило б ефективність застосування законодавчо-нормативного регулювання ринку цінних паперів в Україні.

ІІ б. Цінні папери як інструмент формування

інвестиційних ресурсів (регіону).

Розвиток фінансового ринку, як відомо, відіграє надзвичайно вадливу роль у функціонуванні економіки будь-якої країни. А одним з елементів фінансової структури є інвестиційний ринок, що є чи не найдієвішим механізмом, який всебічно впливає на динамічність розвитку фінансового ринку. Саме тому необхідно чітко усвідомлювати, що представляють собою інвестиції, які можуть бути джерела їх формування і яке значення в усьому формуванні мають цінні папери.

В період розвитку ринку цінних паперів підвищується їхня роль у функціонуванні інвестиційного механізму. Ефективність ринку акцій, облігацій та інших цінних паперів залежить від того, наскільки ефективно працюють фінансовий, інвестиційний та інші ринки, від ефективної роботи емітентів, стабільності в економіці держави та інших факторів.

В економіці ринкового типу є, як правило, три основних джерела фінансування соціально-економічного розвитку країни: державний бюджет, кредити та інвестиції. Останні реалізуються або через застосування інструментів ринку цінних паперів шляхом емісії цінних паперів з відповідними властивостями (так звані портфельні інвестиції), або через безпосереднє фінансування проектів (прямі інвестиції).

Використання інструментів ринку цінних паперів має перевагу над прямим інвестуванням насамперед за рахунок більшої ліквідності цінних паперів, що тим самим знижує ризик потенційного інвестора. Різні номінали вартості цінних паперів дозволяють залучати з їх допомогою різні за величиною інвестиційні ресурси.

З іншого боку, низькономінальні цінні папери сприяють залученню в економіку тимчасово вільних коштів населення, що, в свою чергу, зменшує залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Випуск цінних паперів державою банками дає змогу опосередковано поповнювати інші два джерела інвестування економіки. Все це в сукупності розширює інвестиційний базис господарства країни, знижує вартість інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів.

Конкуренція емітованих цінних паперів на ринку по дохідності і надійності призводить до переливання капіталу в більш прибуткові сфери діяльності та галузі господарства. Наприклад, держава, використовуючи залучені інвестиційні ресурси в менш прибуткових сферах діяльності (соціально-економічні, загальнодержавні проекти) і програючи тим самим цінову конкуренцію з більш ризикованими корпоративними цінними паперами, має велику перевагу в надійності емітованих нею цінних паперів. Це дозволяє державним цінним паперам успішно конкурувати з корпоративними цінними паперами.

Однією з причин виробництва в Україні є інвестиційне та технологічне відставання, яке сталося (поряд з іншими причинами) і внаслідок нестачі інвестування. Структурна перебудова господарства потребує додаткових інвестиційних ресурсів. Цього неможливо подолати без запровадження ринкових механізмів. Для цього необхідно забезпечити максимальну конкуренцію підприємств за інвестиційні ресурси, з одного боку, та створити широкі можливості для їх мобілізації та концентрації, з іншого.

Обидва ці завдання можуть ефективно виконати тільки цінні папери. Залучаючи грошові кошти від фізичних осіб та тимчасово вільні фінансові ресурси від юридичних, ринок цінних паперів сприяє спрямуванню частини національних фондів споживання до фондів накопичення. Тобто в довгостроковій перспективі ринок цінних паперів формує раціональні макроекономічні пропорції відтворювального процесу в господарстві країни. На цих засадах побудована Програма діяльності Уряду на 2003 рік, відповідно до якої передбачено здійснити заходи щодо створення і підтримання сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Залучення коштів до національних фондів накопичення також послаблює інформацію, що, в свою чергу, підвищує привабливість довгострокових інвестицій у виробництво на противагу спекулятивним вкладанням. Як наслідок, такий позитивний зворотній зв’язок започатковує перехід економіки до нормального інвестиційного режиму, який характеризується стабільним відтворенням основних фондів.

Ринок цінних паперів покликаний сприяти формуванню оптимальної структури господарства України. Розширення інвестиційної бази дозволяє залучати в економіку фінансові ресурси, які сконцентровані в регіонах. При цьому цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування, обертаються, як правило, у відповідних регіонах, а фінансові ресурси, які залучаються за допомогою цих цінних паперів, використовуються для реалізації регіональних соціально-економічних програм.

Отже, ринок цінних паперів створює необхідні умови для швидкої мобілізації, ефективного перерозподілу та раціонального розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з рахуванням інтересів та потреб суспільства.

У нас і за кордоном існують певні відмінності між визначенням поняття інвестиційного капіталу. Так, законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються, як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької, господарської та інших видів діяльності,