й модифікацій цінних паперів значно більша, ніж є в ужитку термінів. Тому, з одного боку, деякі види цінних паперів можна визначити тільки описово, а з іншого – той самий термін використовується у назвах різних цінних паперів. Прикладом цього може бути термін “сертифікат”.
Слово “сертифікат” французького походження (certificat), сягає своїми коренями до латинських “безсумнівний” (certus) і “роблю (facio). Загальне значення цього слова – документ, що засвідчує той чи інший акт. Термін “сертифікат” є досить поширеним у різних сферах економічної діяльності. Наприклад, у зовнішній торгівлі сертифікат якості підтверджує якість товару, у морській справі видають сертифікат про мореходність судна. У термінології фондового ринку користуються поняттями глобального ощадного; інвестиційного і компенсаційного сертифікатів.
Так звані глобальні сертифікати вже давно застосовуються у світовій практиці обороту цінних паперів. Такий документ замінює, хоч і тимчасово, певну кількість цінних паперів у їхньому первинному вигляді – на звичайних бланках. Глобальний сертифікат має ті самі реквізити, що й окремо оформлений цінний папір і може бути доказом під час розгляду позову в суді. Завдяки цьому компактний документ спрощує діловодство і забезпечує гарантію безвідкличності зобов’язань елемента та гарантію здійснення прав інвестора. Глобальний сертифікат зручно зберігати в депозитарії, котрий веде загальний облік прав щодо цінних паперів.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Національну депозитну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, “глобальний сертифікат – документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, який підтверджує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в Національній депозитній системі” [№ І. 3].
Видача такого сертифіката практикується в Росії, і його власник набуває права вимагати від елемента виконання його зобов’язань. У старому ж сертифікаті вказується кількість цінних паперів, їхні види і номінальна вартість.
Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення договірного терміну суми депозиту й оплати відсотків за користування ним.
Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений термін), до запитання, іменні та на пред’явника [5, с. 6].
Іменні сертифікати обертанню не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.
Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу – “ощадний сертифікат”, найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, термін вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування (ім’я) власника сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої вповноваженої на це особи, печатку банку.
Інвестиційний сертифікат – вид пайового інвестиційного цінного паперу, що випускається інвестиційним фондом або іншим інституціональним інвестором і засвідчує права на володіння паєм в інвестиційному фонді або у відповідальному фонді іншого інституціонального інвестора.
В інвестиційному сертифікаті можна бачити приклад накопичення коштів для їх наступного цільового використання. Сертифікати даного інвестиційного фонду можуть конвертуватися в сертифікати інших фондів, які мають таке саме підпорядкування. Інвестиційні сертифікати випускаються в документарній або в бездокументарній формі. Українським законодавством термін розміщення їх не обмежується, однак випуск похідних цінних паперів від інвестиційних сертифікатів не допускається. І ще одне застереження: власниками інвестиційних сертифікатів не можуть бути особи, обмежені в правах щодо цінних паперів.
Відповідно до Указу Президента України від 19.02.94 р. № 5594 “про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” інвестиційним сертифікатом визначається “цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів”.
З багатьох видів цінних паперів виберемо акції, облігації, ощадні сертифікати та векселі як найпоширеніші й розглянемо їх докладніше.
Основні характеристики акцій.
Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими.
Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акцій, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів (форма № 1).
По акціях на пред’явника у книзі реєстрації зазначається їх загальна кількість.
Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.
Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованим акціям провадиться за рахунок резервного фонду.
Якщо розмір дивідендів, що оплачується акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх можлива доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.
Мінімальна номінальна вартість акції не може бути менша ліміту в гривнях. Номінальна вартість акцій