Випуск цінних паперів представляє собою продаж їх емітентам і придбання учасниками ринку цінних паперів. В цьому розділі мова йтиме про первинний та вторинний ринки цінних паперів, їх учасників, яких ще називають суб’єктами ринку цінних паперів.

Відносини, що виникають у процесі первинного продажу і придбання цінних паперів, називаються також ще первинним ринком цінних паперів. Таким чином, поняття “випуск цінних паперів” має на увазі їх випуску для продажу на первинному ринку. І, навпаки, реалізація договорів купівлі-продажу цінних паперів на первинному ринку передбачає те, що згадані угоди здійснюються в межах випуску цих паперів. Повний продаж емітентом цінних паперів у певних кількісних та часових межах означає завершення випуску. Якщо у передбачений законодавством чи установчими документами час необхідна частина цінних паперів лишилася непроданою, то вважається, що їх випуск не відбувся. Незалежно від того, якими виявляться результати випуску цінних паперів, тобто відбудеться він чи ні, ці результати будуть наслідком взаємодії на первинному ринку.

Це означає, що первинні ринки окремих цінних паперів існують як відносно нетривалі ринкові відносини, іншими словами вони є тимчасовими ринками. Водночас первинні ринки з’являються щоразу, коли здійснюється випуск будь-яких нових цінних паперів. І в цьому розумінні вони підтримують своє існування постійно. Терміном “нові” цінні папери в даному розумінні охоплюються різні випадки: коли цінні папери одного й того ж виду, наприклад, акції, облігації або депозитні сертифікати, випускаються різними емітентами; або коли цінні папери різних видів, скажімо, акції і облігації, облігації і переказні векселі випускаються одним і тим же емітентом декілька разів. Тобто в останньому випадку емітент здійснює декілька випусків цінних паперів одного й того ж виду, і тоді називають облігації чи акції емітента “А” першого, другого і послідуючих випусків.

При випуску акцій термін “нові” цінні папери має деякі особливості. Відмінною рисою договорів купівлі-продажу акцій, які укладаються на первинному ринку, є те, що всі вони здійснюються емітентом з метою формування власного статутного капіталу. Припустимо, що емітент здійснив випуск усіх дозволених видів акцій і що вони всі були придбані інвесторами (як правило, це відбувається з акціями відомого і високоприбуткового емітента). В цьому випадку слід вважати, що випуск акцій було реалізовано на первинному ринку. Через деякий час, з метою збільшення статутного капіталу, емітент здійснює додатковий випуск акцій. В даному випадку поняття “нові” цінні папери буде мати відношення тільки до акцій нового (вже другого) випуску.

На первинному ринку емітент може здійснювати продаж цінних паперів безпосередньо або з допомогою посередників. За допомогою до посередників емітенти змушені звертатися з ряду причин: невпевненість у тому, що випущені цінні папери будуть продані; недостатнє інформування емітентом потенційних інвесторів; намагання досягти економії в часі і зусиллях тощо.

Поняття “первинний ринок”, звичайно, відноситься до цінних паперів, що випускаються у вільній або обмежено вільний обіг. При закритих випусках цінних паперів частіше йде мова про їх “розподіл” [29, с. 133-134].

Випуск цінних паперів в обіг може здійснюватися шляхом підписки на них або безпосередньо купівлі-продажу за готівку. Підписка, за змістом, також є своєрідною угодою купівлі-продажу, виконання якої відстрочене в часі. Тобто між продавцем цінних паперів та покупцем укладається угода, яка передбачає, що оплата вартості куплених цінних паперів, здійснюватиметься частинами протягом певного періоду. Безпосередня купівля-продаж їх може бути здійснена в результаті переговорів, обміну листами або участі в аукціоні.

Слід нагадати, що в Україні до 1996 року тривав розвиток первинного ринку, який характеризувався такими параметрами, як передача державної власності через приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, акціонування та приватизацію суспільного виробництва, розвиток ринкових відносин, створення фондового ринку, зміна системи управління виробництвом, зміна суспільної свідомості. І лише в 1996 році, з прийняттям Закону “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, зроблено перший важливий крок у створенні вторинного ринку цінних паперів, його подальшого формування і розвитку.

Отже, формування і розвиток первинного ринку в умовах складного економічного становища сприятиме: по-перше, залученню фінансових ресурсів для розвитку виробництва підприємств у процесі їх акціонування; по-друге, збільшенню обсягу ринку цінних паперів і, зокрема, зростанню обсягів його капіталізації; по-третє, появі та розвитку вторинного ринку цінних паперів [25, с. 198].

Рух цінних паперів від одних інвесторів до інших (або від посередника до інвестора) називається їх обсягом. Взаємодія суб’єктів ринку в процесі обігу цінних паперів називається вторинним ринком. Вторинний ринок виникає, як об’єктивна закономірність системи, що розвивається в умовах формування ринкових відносин, коли капітал-власність і капітал-функція відділяються один від одного і починають функціонувати як окремі елементи ринку. Головною релігійною силою цього процесу виступає прибуток. Розвиток вторинного ринку цінних паперів сприяє розширенню фінансового ринку, роблячи його більш динамічними, водночас і вразливішим.

Нормальне функціонування вторинного ринку цінних паперів забезпечують декілька важливих елементів:

створення законодавчої бази (механізму реалізації взаємовідносин учасників даного ринку);

розвитку ринку капіталів (за умов формування ліквідних цінних паперів під час їх розміщення);

створення національної депозитної системи, яка сприятиме підвищенню ефективності проведення операції з цінними паперами;

створення розгалуженої інформаційної системи (включаючи відповідну статистичну звітність);

формування дієвої системи розрахунків і платежів;

постійний розвиток інфраструктури вторинного ринку цінних паперів та інші.

Між первинним та вторинним ринками цінних паперів існує ряд відмінностей. Наприклад, предметом угоди купівлі-продажу на вторинному ринку є цінні папери, які були придбані раніше в процесі випуску. Тобто на вторинному ринку здійснюються наступні за першими угоди купівлі-продажу. Дохід від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як