Генеральний проектувальник (виконавець) за згодою замовника може залучити до виконання певної роботи інші організації та фірми (субпідрядчиків) чи окремих спеціалістів, укладаючи з ними договори субпідряду. У цьому разі відповідальність перед замовником за виконання усіх робіт у строки, передбачені договором, та їхню якість несе генеральний проектувальник.

Замовлення на розроблення проектної документації розмі-
щуються замовниками (інвесторами) здебільшого на конкурсній основі, зокрема через тендери.

Підрядчиком можуть бути будівельно-монтажні й проектно-будівельні промислові підприємства й організації або їхні об’єд-нання, а також окремі фізичні особи, які отримали у встановленому порядку право на участь у здійсненні підприємницької діяльності в цілому та в будівництві зокрема. Це можуть бути також фірми-посередники, які беруть на себе функції з координації робіт і мають право на таку діяльність (ліцензію або сертифікат).

Підрядчик може залучати до виконання комплексу, виду або частин робіт інші організації та фірми (субпідрядчиків). Договори, які при цьому укладаються, звуться субпідрядними. Вони не звільняють підрядчика від відповідальності перед замовником за виконання робіт із належною якістю й у строки, передбачені договором підряду. За наскрізного підряду функції генерального підрядчика виконує підрядна рада, створена з представників усіх підрядчиків, які мають право підпису, і закріплена в договорі.

Основні обмежувальні умови, які мають місце в договорах для підрядчика, — це необхідність точно слідувати проектному завданню замовника, при цьому роботи можуть виконуватись як під контролем замовника, так і без нього. В останньому випадку за проведення робіт суттєво збільшується ступінь ризику.

В останні роки у зв’язку зі спадом виробництва в інвестиційній сфері інвестор для реалізації проектів усе частіше використовує господарчий спосіб. За умов командно-адміністративної системи господарювання він давав непогані результати, особливо за невеликих обсягів будівельно-монтажних робіт, за реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств.

За сучасних умов інвестор у певних випадках змушений самостійно виконувати будівельні й монтажні роботи внаслідок не-
обґрунтовано високих монопольних цін, які диктують будівельні фірми на підрядному ринку. Отже, господарчий спосіб — це така організаційна форма, за якої інвестиційні проекти реалізуються безпосередньо інвестором без залучення підрядчика. При цьому функції інвестора, замовника й підрядчика з’єднуються однією юридичною особою (забудовником), яка розпоряджається коштами, є опе-ративним керівником та виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Для реалізації проекту в складі апарату забудовника створюється управління або відділ капітального будівництва та своя будівельна організація (дільниця), які забезпечують будівництво необхідною проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними й трудовими ресурсами. Оплата робіт, виконаних такою організацією, здійснюється з розрахункового рахунка забудовника. В окремих випадках за виконання господарчим способом великих обсягів робіт будівельна організація (дільниця) може бути перетворена в мале підприємство з відкриттям окремого розрахункового рахунка.

Змішаний спосіб є комбінацією підрядного й господарчого способів. Звичайно підрядчиком виконуються складні матеріаломісткі види будівельно-монтажних робіт, наприклад, монтаж кар-каса будівлі зі збірних залізобетонних конструкцій, а забудовником — більш трудомісткі, наприклад, оздоблювальні роботи.

Вибір того чи іншого способу реалізації проектів обґрунтовується інвестором у його бізнес-плані.