Впровадження сучасних методологічних принципів та технологій, які відповідають тенденціям глобалізації ринків і в світовому масштабі стандартизують усі процедури, пов’язані з електронним обігом цінних паперів, вимагає розбудова Національної депозитарної системи.

Необхідність створення надійної системи обліку прав власності власників цінних паперів сьогодні є не менш (а навіть більш) актуальною ніж створення електронної системи розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Пояснюється це тим, що на сьогодні індустрія цінних паперів орієнтована переважно на обслуговування процесів перерозподілу власності за рахунок поступової консолідації дрібних пакетів акцій стратегічними інвесторами. Портфельних інвесторів, які досить жваво працювали на ринку державних облігацій, на український ринок акцій поки калачем не затягнеш. Цим, зокрема, можливо пояснити незначні обсяги операцій у організаторів торгівлі. Зрозуміло, що від того як будуть обліковуватися цінні папери інвестора підприємство не стане більш інвестиційно привабливим. Але крім розрахунків прибутковості капіталовкладень у цінні папери інвестор повинен впевнитись, що кошти, інвестовані ним у цінні папери, насправді охороняються. Таку впевненість саме і забезпечує сформована в країні система обліку цінних паперів.

Важливо щоб така система існувала і надійно працювала. А як вона працює інвестора не цікавить. Це так само як для клієнтів банків не цікаво як працює банк. Клієнти зацікавлені у наявності такої банківської системи, яка вчасно і надійно повинна перераховувати їх кошти.

Впровадження стандартів НДУ є важливим ще й тому, що в Україні немає єдиного ринку цінних паперів, а існує 8 організованих ринків. Угоди ж з цінними паперами укладаються переважно поза межами таких ринків. Для такої розпорошеної індустрії цінних паперів облікова система, яка працює за єдиними правилами, повинна забезпечити стабільні розрахунки за угодами інвесторів з цінними паперами. З впровадженням єдиних стандартів облікова система цінних паперів зможе чітко обліковувати права інвесторів, буде сприяти захисту прав власників цінних паперів та забезпечувати безризикові розрахунки за угодами з цінними паперами.

Отже, необхідно створити таку облікову систему, що нагадує банківську систему. Рахунок у зберігача або запис у реєстратора можна розглядати як відкритий грошовий рахунок у банку. Банківська система України отримала необхідну методологію за рахунок прийняття Національним банком відповідних інструкції. Стандарти НДУ для Національної депозитарної системи повинні зробити теж саме.

В світовій практиці склалися два шляхи формування облікові системи цінних паперів. Перший шлях засновано на бухгалтерському принципі позабалансового обліку цінних паперів як бланків суворої звітності за “принципом складських записів”. Тобто придбали цінні папери – включили в облік, продали – вивели з обліку. За таким принципом у СРСР здійснювався облік державних облігацій і зараз проводиться бухгалтерський облік бланків цінних паперів. Майже цей же принцип використовується в депозитарних системах деяких країн. Другий шлях засновано на принципі подвійного запису і існуванні активних і пасивних рахунків. Саме такий принцип переважно використовується у європейських країнах. Відмінність бухгалтерського обліку від депозитарного полягає у тому, що об’єктом депозитарного обліку є права.

Значним внеском у створення нової облікової системи став досвід обслуговування обігу державних цінних паперів Національним банком України, якому першому довелося не тільки створювати нову методологію а й технологічно реалізовувати її.

Нормативно - правовий фундамент для створення єдиної системи депозитарного обліку було закладено у Положенні про депозитарну діяльність (рішення ДКЦПФР від 26.05.98 за №61). Встановлені цим Положенні поняття “депозитарні активи, пасивні рахунки у цінних паперах, активні рахунки у цінних паперах” забезпечили формування депозитарного обліку за принципом подвійного запису. Було визначено, що депозитарний облік передбачає аналітичний та синтетичний облік цінних паперів на рахунках у цінних паперах, на яких відображається обіг цінних паперів, обмеження щодо обігу цінних паперів, переміщення депозитарних активів. При проведенні депозитарного обліку постійно має забезпечуватися дотримання депозитарного облікового балансу між обсягом розміщених в депозитарних установах депозитарних активів та розподілом цінних паперів, що становлять ці депозитарні активи, між депонентами (клієнтами) депозитарної установи.

Подальший розвиток депозитарного обліку відбувся після затвердження Державною комісією з цінних паперів та фондового Норм та правил обліку цінних паперів у Національній депозитарній системі (далі - Норми) (рішення від 13 квітня 2000 р. N 40, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2000 р. за N 616/4837).

Нормами та правилами обліку цінних паперів у Національній депозитарній системі встановлено, що:

стандартизація депозитарного обліку - комплекс заходів щодо розробки та впровадження стандартів здійснення обліку цінних паперів на рахунках у цінних паперах та контроль за додержанням встановлених стандартів;

стандартизація документообігу щодо операції з цінними паперами - комплекс заходів щодо розробки та впровадження стандартів проведення операцій з цінними паперами, включаючи стандартизацію депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності та контроль за додержанням встановлених стандартів.

З метою створення єдиної системи депозитарного обліку Національним депозитарієм із залученням фахівців державних органів, експертів фондового ринку і представників міжнародних організацій розроблено та затверджено Стандарт депозитарного обліку № 1. “Загальні засади здійснення депозитарного обліку. Балансові рахунки депозитарного обліку.”( рішення Правління Національного депозитарію України від 25.10.2000 № 25/1, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10.11.01 за № 796/5017).

Встановлена Стандартом №1 система обліку цінних паперів та обліку прав власності за цінними паперами базується на систематизації законодавчих актів України щодо обліку прав власності і має бути основою для створення відповідного технологічного та програмного забезпечення. В цьому стандарті вперше на теренах країн СНГ вдалося створити основу для формування єдиної системи депозитарного обліку як для державних так і для корпоративних цінних паперів. Цей документ визначає правила присвоєння депозитарного