коду рахунку у цінних паперах, кодифікації аналітичних рахунків депозитарного обліку, класифікації балансових рахунків депозитарного обліку цінних паперів та план балансових рахунків депозитарного обліку.
Нагляд і контроль за додержанням стандартів Національного депозитарію України здійснюють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, інші органи та установи згідно з чинним законодавством.
Для впровадження Стандарту №1 здійснюється План спільних заходів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національного депозитарію України, який затверджено рішенням ДКЦПФР від 25.04.01 № 107.
З часу набрання чинності Стандартом Національний депозитарій України неодноразово отримував усні та письмові запити від зберігачів щодо здійснення депозитарного обліку відповідно до вимог Стандарту та Норм. У цих запитах зазначено, що успішне впровадження зберігачами Стандарту та Норм залежить від програмного продукту, який досі не приведено у відповідність до вимог Стандарту та Норм. Фактично, створена ситуація, при якій зберігачі вимушено порушують чинне законодавство. Норми законодавства і стандартизація не можуть замінити собою технології та програмні продукти, що мають забезпечити функціонування Національної депозитарної системи. Тому необхідно наполегливо забезпечити нагляд і контроль за додержанням норм чинного законодавства.
На мою думку час поставить все на свої місця.
Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку НДУ відповідно до чинного законодавства рішенням Правління від 11.01.2001 №1/1 було затверджено “Положення про порядок отримання зберігачем, депозитарієм та іноземною депозитарною установою кодів міждепозитарного обліку” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2001 р. за №82/5273). Станом на кінець жовтня 2001 року коди міждепозитарного обліку (МДО) одержали 42 зберігача. На сьогодні це більше половини зберігачів, які мають відповідні ліцензії.
Відповідно чинного законодавства та вимог “Положення про облік прав власності нерезидентів на цінні папери українських емітентів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 20.04.2001 №138 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за №488/5679, НДУ рішенням Правління НДУ 25.07.2001 № 8/1 затверджено “Порядок призначення індивідуальних ідентифікаційних кодів власникам цінних паперів – нерезидентам” (Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.08.01 за № 694/5885). У цьому Порядку встановлені єдині правила призначення індивідуальних ідентифікаційних кодів нерезидентам (юридичним або фізичним особам) - власникам цінних паперів українських емітентів, правила призначення коду власника цінних паперів – нерезидента для формування депозитарними установами депозитарного коду рахунку у цінних паперах та порядок подання депозитарними установами інформації про призначені індивідуальні ідентифікаційні коди власників цінних паперів – нерезидентів до Національного депозитарію України.
Індивідуальний ідентифікаційний код власника цінних паперів – нерезидента має однозначно ідентифікувати певного нерезидента – юридичну або фізичну особу. На підставі отриманої від депозитарних установ інформації для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку Національний депозитарій України формує та веде Реєстр індивідуальних ідентифікаційних кодів власників цінних паперів – нерезидентів. На кінець жовтня 2001 зберігачами призначено понад 500 індивідуальних ідентифікаційних кодів власникам цінних паперів – нерезидентам.
Відповідно до Переліку питань, які потребують врегулювання при здійсненні НДУ стандартизації депозитарного обліку та документообігу щодо операцій з цінними паперами, затвердженого рішенням Правління, НДУ розробляє ряд нових стандартів, зокрема, щодо порядку застосування плану балансових рахунків депозитарного обліку цінних паперів, щодо документообігу при веденні реєстрів власників іменних цінних паперів, щодо документообігу при зберіганні і обслуговуванні обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операціях емітента щодо випущених ним цінних паперів, включаючи обслуговування позики та застави для цінних паперів тощо.
Окрім того, що розробка стандартів дуже складний і великий за обсягами процес, в Україні, нажаль, дуже мало висококваліфікованих фахівців, які здатні розробити необхідні стандарти. Вони працюють в різних установах та підприємствах але їх об'єднує зацікавленість у створенні якісних нормативних документів. Однак, на етапі впровадження стандартів виникають проблеми оскільки не всі зацікавлені у створенні прозорої, стабільної і зрозумілої облікової системи. Гучні справи щодо грубого порушення прав інвесторів - це лише верхівка айсбергу, який поступово переміщує Україну далеко від основних потоків капіталу. Інвестор, відчуваючи небезпеку для своїх коштів, обирає “курс” далеко від небезпечного місця і попереджує своїх колег. Якщо тенденція не зміниться, українські підприємства можуть залишитися взагалі без капіталу. Тому немає іншого шляху окрім створення цивілізованої індустрії цінних паперів.
Сподіваюсь, що в межах компетенції Національного депозитарію України буде зроблене все для створення цивілізованої ринкової інфраструктури.