РЕФЕРАТ
На тему:
Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту
Розвиток підприємництва в ринкових умовах неможливий без упровадження ефективних інвестиційних проектів. Мотивація появи проекту може викликатися ініціативою підприємців, інтересами кредиторів, незадовільним попитом населення, надлиш-ковими фінансовими ресурсами або бути реакцією на політичний тиск тощо.
Укладенню капіталу передує підготовка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту. В інвестиційному процесі цьому етапу відводиться значне місце, адже чим більше вірогідної та грамотно оформленої інформації про підприємство (проект) одержить інвестор, тим менший ризик чекає на нього на етапі реалізації проекту. Крім того, до початку інвестування потрібен досить тривалий період переговорів, експертиз, узгоджень, перевірок та переперевірок, предметом яких є ТЕО і які здійснюються майже всіма суб’єктами інвестиційної діяльності.
Розроблення та реалізація виробничого інвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об’єкта. Цей період розглядається як життєвий цикл інвестиційного проекту.
ТЕО відносно джерел фінансування проекту розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій (практика західних країн), а за кошти тих учасників тендерів, які відстоюють свої варіанти проек-тів. Незважаючи на те, що витрати на ТЕО бувають досить значні, вони не враховуються за фінансової оцінки ефективності проекту. ТЕО для великих та важливих проектів в Україні розробляється у складі схем розвитку регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10—15 років за рахунок державних капіталовкладень, передбачених на проектування будівництв майбутніх періодів. Ці витрати передбачаються у відповідних титульних списках проект-но-дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом Міністрів.
ТЕО невеликих об’єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису будови. Це, як пра-вило, виключає можливість проектування на конкурсних засадах. Тому попереднє ТЕО і ТЕО за умов України належать до інвестиційної фази й фінансуються інвестором.
До передінвестиційної фази можуть належати декілька паралельних видів діяльності та робіт; деякі з них можуть переходити в наступні фази.
У розробленому UNIDO «Керівництві з оцінки ефективності інвестицій» до складу робочої передінвестиційної фази входять такі пункти:
визначення інвестиційних можливостей (експертна оцінка всіх доступних даних і чинників);
аналіз альтернативних варіантів та попередній вибір (формулювання проекту);
попереднє техніко-економічне обґрунтування доцільності та здійсненності проекту;
розроблення техніко-економічного обґрунтування;
дослідження забезпечення проекту всіма видами ресурсів;
підготовка оціночного висновку (рішення про фінансування проекту).
Експертне оцінювання проекту здійснюється для попереднього виявлення умов реалізації та визначення рентабельності проекту, ґрунтуючись на збільшених оцінках. Оцінки витрат звичайно приймаються на підставі проектів-аналогів, інколи на основі фактичних матеріалів. Це дослідження спрямоване на виявлення передумов, вивчення можливостей реалізації конкретного проекту. Інколи ті самі питання розв’язуються одночасно в межах єдиного комплексного дослідження.
За здійснення експертної оцінки спочатку визначаються фактори, які можуть значно вплинути на успішність виконання проек-ту. До таких факторів відносять:
вихідну інформацію та наявність альтернативних технічних рішень;
попит на продукцію проекту (маркетингові дослідження);
тривалість проекту, зокрема його інвестиційної фази;
оцінку рівня базових, поточних і прогнозних цін на продукцію (послуги) проекту;
перспективи експорту продукції проекту;
оцінку складності проекту;
інвестиційний клімат у районі реалізації проекту;
співвідношення витрат і результатів проекту.
Наступний етап експертної оцінки — оцінка вагомості (рангу) кожного з перерахованих факторів. Сума цих рангів повинна дорівнювати одиниці. Далі проект або проекти оцінюються за кожним з факторів оцінки, причому максимальний бал для кожного фактора за проектом дорівнює 100, а мінімальний — 0.
Вивчення загальних можливостей охоплює інформацію про район реалізації проекту: його географічне положення, економічну характеристику, оцінку зайнятості та рівня доходів у розрахунку на душу населення, засвоєні та потенційні чинники виробництва, природні ресурси та можливості їхнього використання (витрати на освоєння), наявність інфраструктури, експорт та
імпорт продукції, можливості будівельних фірм та матеріальної бази будівництва.
Вивчення можливостей здійснення окремих проектів проводиться на підставі виявлення передумов інвестування та ретельного аналізу загальних умов інвестиційного проекту, а саме: попиту на конкретну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках; наявності джерел сировини; характеру технологічних процесів; потреби в кваліфікованих кадрах; строків реалізації проекту; рівня витрат виробництва.
За результатами виявлення можливостей інвестування складається висновок, проте остаточне рішення щодо доцільності інвестування в більшості випадків приймається лише після поглибленого техніко-економічного обґрунтування проекту.
На етапі попереднього техніко-економічного обґрунтування вивчаються різні економічні альтернативи: ринку та потужності підприємства; попиту та ринку; маркетингу та збуту; виробничої програми підприємства та матеріальних витрат; технологічної та економічної частин проекту, включаючи розрахунки комерційної ефективності.
За результатами попереднього техніко-економічного досліджен-ня робляться такі висновки:—
інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бути прийняте вже на цьому етапі;—
інформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;—
концепція реалізації проекту свідчить про необхідність про-ведення глибшого аналізу та подальшого розроблення техніко-економічного обґрунтування.
Дослідження може проводитись декілька разів, повторюватись з уведенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективність проекту, здійснюється подальше коригування окремих параметрів, особливо у виробничій частині програми, вносяться зміни до проекту для підвищення його ефективності. Якщо за повторного аналізу проект залишається нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо недоцільності його реалізації.
У кінцевому підсумку звичайно висвітлюються такі параметри проекту:
загальна характеристика підприємства, його активи та основ-ний капітал, період освоєння інвестицій, рівень економічної та юридичної самостійності, наявність філій, дочірніх фірм і підрозділів, номенклатура та асортимент продукції;
виробнича потужність підприємства, характеристика технологічних процесів та обладнання;
характеристика допоміжних та обслуговуючих виробництв, складського господарства, інженерних комунікацій;
база сировини, постачальники основних і допоміжних матеріалів, форми матеріально-технічного забезпечення, що перед-бачаються;
екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження, затоплюваність тощо;
організація управління, кадровий склад підприємства, поточні витрати;
фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, зокрема зовнішньоекономічної, за минулий період (для проектів реконструкції та технічного переоснащення);
економічна частина