РЕФЕРАТ

На тему:

Технічний аналіз та його світові критерії

Технічний аналіз посідає проміжне місце між ринковим та фінансовим. Аналіз ринку покликаний дати відповідь на питання, що виробляти й за якою ціною продавати, а технічний аналіз — як виробляти та з якими витратами. Одержавши відповіді на ці питання, можна переходити до розрахунку різних фінансових показників та документів.

Технічні аспекти інвестиційного проекту на перший погляд видаються особистою справою підприємця й не обходять інвестора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цю ділянку інвестиційного проекту, оскільки вона демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат. Тому, якщо інвестор не дає грошей ані під заставу, ані під урядову гарантію, а робить ризиковане вкладення капіталу, він має переконатися хоча б у тому, що фінансований ним проект є здійсненним.

Величезна різноманітність застосовуваних технологій, видів сировини та обладнання дуже ускладнюють типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. З цієї причини в більшості методик загального характеру (на відміну від вузькогалузевих) рекомендації щодо технічного аналізу зводяться до довгого переліку питань, які необхідно в ньому відобразити. Один з таких найповніших списків рекомендовано Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК). Список, який подається в цьому підручнику, багато в чому орієнтований на рекомендації МФК.

Звичайно, у жодному реальному інвестиційному проекті всі ці питання одночасно виникнути не можуть, але знати такий повний список необхідно, оскільки в ньому узагальнено досвід багатьох виконаних інвестиційних проектів.

Питання, що стосуються технічного аналізу інвестиційного проекту, можна поділити на 13 груп:

1. Місце розташування (місце реалізації проекту).

2. Масштаб проекту, можливість збільшення масштабу виробництва.

3. Технологія.

4. Обладнання, організація його експлуатації та ремонту.

5. Інфраструктура.

6. Схема підприємства.

7. Організація підготовки та здійснення проекту.

8. Графік виконання проекту.

9. Підготовка й освоєння виробництва.

10. Забезпечення якості.

11. Розрахунок витрат на виконання проекту.

12. Матеріально-технічне постачання.

13. Поточні витрати виробництва та збуту.

Розглянемо зміст і коротко прокоментуємо кожну групу питань.

Місце реалізації проекту

У класичному проектному аналізі вибирати місце слід на території досить великого географічного регіону, який може охоплювати кілька держав. У цьому разі міждержавне порівняння інвестиційного клімату є основним завданням. Якщо йдеться про інвестиційні проекти в Україні, то сама постановка завдання виключає таку проблематику. Апріорі маємо справу з інвестиційним кліматом даної держави, і хоч би який він не був суворий і малопридатний для життя, обрати інший ми не спроможні. Таку відсутність вибору треба усвідомлювати й намагатися компенсувати її іншими факторами, наприклад високою рентабельністю, швидкою окупністю, спеціальними гарантіями й т. п.

Україна — держава зі значною за європейськими мірками територією, яка на 8перевищує площу Франції та майже на 60 — Німеччини. Тому тут неминучі територіальні відмінності за умов здійснення інвестиційних проектів. Скажімо, цілком очевидно, що проекти з виробництва лляного волокна й виноградного вина мають здійснюватися в різних регіонах України. З огляду на це, необхідний вибір території для реалізації проектів, особливо таких, які є вразливішими до кліматичних та інших природних умов.

Обравши географічне місце здійснення проекту, треба обґрунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут є свої специфічні труднощі, спричинені юридичною неможливістю придбання земельних ділянок для здійснення більшості інвестиційних проектів. Ця особливість сучасного українського законодавства понад усе дає про себе знати в проектах, пов’язаних з іноземними інвестиціями в нерухоме майно, наприклад, у будівництво житла чи готелів. Багатьох іноземних інвесторів не влаштовує довгострокова оренда земельної ділянки, що пропонується українським законодавством для таких проектів.

Іншою українською особливістю, яка проявляється за інвестування в старі промислові підприємства, є можливі труднощі пошуку юридичних документів, що закріплюють земельну ділянку за даним підприємством. Років шістдесят тому за спорудження флагманів соціндустрії юридичні тонкощі землекористування були геть неістотні порівняно з партійними рішеннями й планами п’ятирічок, тому тепер ці питання можуть викликати ускладнення просто з огляду на давність подій та різку зміну соціальних умов. Окрім того, під час підготовки проектів, пов’язаних з видобутком корисних копалин, слід пам’ятати, що за радянським і за чинним українським законодавством передача в користування земельної ділянки та родовища, розташованого під нею, здійснюється різними, не пов’язаними між собою юридичними актами. Нарешті, ще однією істотною частиною аналізу місця реалізації проекту є аналіз впливу проекту на довкілля. Його значення останніми роками настільки зросло, що він перетворився в самостійний розділ проектного аналізу, а саме екологічний. Підсумовуючи все сказане, подаємо доречний у даному розділі перелік питань:

1.1. Карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних автошляхів, залізниць та водних шляхів.

1.2. Схеми земельних ділянок, питання власності на них.

1.3. Характеристика ділянок (ґрунту і т. п.), придатність ділян-ки для здійснення проекту.

1.4. Транспортний доступ до ділянки.

1.5. Найближчі порти.

1.6. Розташування ринків збуту та шляхи доступу до них.

1.7. Найближчі населені пункти.

1.8. Найближчі промислові об’єкти.

1.9. Вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати.

1.10. Стан переговорів щодо земельних ділянок.

1.11. Одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки.

Масштаб проекту

Масштаб проекту в умовах України треба розглядати, насамперед, з погляду ризику. Зрозуміло, що в нинішній ситуації різкого занепаду будь-якої нормальної виробничої діяльності проекти, які потребують величезних інвестицій, найімовірніше, будуть надто ризиковані для інвестора. Слід дуже тверезо дивитися на нинішню економічну ситуацію й не допускати перетворення інвестиційного проекту на прожект.

Інший аспект проблеми, суто утилітарний, пов’язаний з тим, що проекти різного масштабу фінансують не одні й ті самі інвестори, а це означає, що, готуючи інвестиційний проект, треба хоча б приблизно уявляти, з вимогами якого інвестора доведеться мати справу. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку не розглядає проекти, у яких розмір його інвестицій менший двох мільйонів доларів США. А якщо зважити, що він звичайно фінансує не