більше 30вартості проекту, то ясно, що загальний масштаб проекту має бути не менш як 6—7 мільйонів доларів.
Традиційно під час аналізу масштабу проекту розглядаються такі проблеми:
Технологічна оптимальність. Технологія та організація будь-якого виробництва має властивість створювати максимальний ефект за певного масштабу виробництва, тобто масштаб виробництва, нижчий чи вищий певного рівня, пов’язаний зі зниженням рентабельності.
Фізичні та інші обмеження. Дуже часто є фізичні обмеження на масштаб виробництва (наприклад, кількість доступної сировини) або обмеження ринку (недостатність платоспроможного попиту на доступному ринку збуту). Українська нафтопереробна промисловість у цьому плані є яскравим прикладом неадекватності масштабу виробництва, оскільки тепер вона не має ні сировини, ні платоспроможного споживача для завантаження своїх потужностей.
Технологічний ризик. Окрім політичного й економічного ризиків, про котрі ми вже згадували як про особливо виразну рису сучасної української дійсності, існує й ризик, притаманний будь-якому проекту, пов’язаному з новою технологією. Нові, недостатньо відпрацьовані на практиці технології надто ризиковано застосовувати в проектах великого масштабу. Як правило, новизна технології та масштаб проекту обернено пропорційні.
Екологія та безпека. Масштаб проекту тісно пов’язаний із проблемами техногенного навантаження на довкілля та гарантування безпеки, наприклад, санітарно-гігієнічної чистоти виробництва. Наші велетенські м’ясокомбінати, приміром, викликають негативні емоції в західних інвесторів саме через складність забез-печення санітарних норм на величезному виробництві, де одночас-но забивають худобу, розбирають туші й виготовляють ковбаси.
Підсумовуючи проблематику, пов’язану з масштабом проекту, зведемо її до таких пунктів:
Ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва.
Залежність капітальних і поточних витрат від обсягу виробництва.
Екологічні, санітарні та інші подібні обмеження на масштаби виробництва.
Фізичні обмеження на масштаби виробництва (обсяг доступ-ної сировини, енергоносіїв, води та інших ресурсів).
Ризик створення великомасштабного виробництва у зв’язку з новизною технології.
Можливості розширення виробництва в майбутньому.
Технологія
Обґрунтування вибору технології має показати, чому віддано перевагу саме їй, а не будь-якій іншій, тобто треба продемонструвати альтернативність технологічних рішень і невипадковість вибору саме такого варіанта. За підготовки проекту, розрахованого на залучення іноземних інвестицій, вважається доцільним робити обґрунтування вибору технології за допомогою західних експертів. В окремих випадках українським інженерам бракує кругозору для аргументованого вибору сучасної технології. Це не означає, що вітчизняні інженери є некваліфікованими. Просто тривала праця поза світовим ринком об’єктивно спричинила те, що вони не мають доступу до сучасної технічної інформації
Вибираючи технологію, слід зважати на специфічні особливос-ті економічної ситуації в Україні. Величезна диспропорція у вартості сировини та обладнання, з одного боку, і робочої сили, з іншого, що виникла в 1992—1994 рр., робить явно неефективними капіталомісткі технології, розраховані на широке застосування механізації та автоматизації. Тому в багатьох проектах слід, попри національну гордість, обирати явно застарілі технології, якщо ми хочемо, щоб проект мав шанс на високу ефективність.
Натомість, з огляду на вимоги ринку, може виявитися, що тільки найпередовіша технологія має шанс забезпечити виробництво продукції на експорт, що сьогодні стає не просто бажаним для підприємства, але життєво необхідним для держави. У такому випадку теж неможливо обійтися без допомоги західних експертів, але ні за яких обставин не слід звертатися за допомогою до фірм, які виготовляють або продають технологічне обладнання. Ці фірми, звісно, безплатно нададуть консультації щодо обладнання, але вибір буде без вибору: заздалегідь відомо, яка технологія виявиться найкращою. Треба звертатися до інженерних консалтингових фірм, які не пов’язані з виробниками технологічного обладнання й можуть виступати як незалежні експерти.
Якщо немає грошей для оплати послуг таких незалежних експертів, то краще покладатися на власні міркування, аніж користуватися порадами постачальників технологічного обладнання.
Отже, розглядаючи вибір технології, слід зупинитися на таких питаннях:
1. Обґрунтування її вибору, з погляду:—
сировини, яка застосовується;—
кінцевого продукту;—
практичної відпрацьованості;—
стійкості до морального старіння.
2. Вимоги технології до інфраструктури.
3. Екологічні аспекти технології.
4. Оптимальний ступінь механізації у зв’язку з ціною робочої сили.
5. Можливості використання місцевих технологій та обладнання.
6. Можливості використання уживаного технологічного облад-нання із західних країн.
Обладнання
Вибір обладнання значною мірою зумовлений вибором технології. Тут треба навести конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обґрунтувати вибір того чи іншого постачальника та визначити форму контракту (через агента, за тендером і т. п.).
У проекті потрібно передбачити, що будь-яке обладнання рано чи пізно виходить з ладу і його необхідно ремонтувати, а отже, забезпечувати виробництво запчастинами.
Питання, які потрібно аналізувати в цьому розділі, такі:
номенклатура обладнання;
ринок обладнання, його постачальники та виготовлювачі;
розміщення замовлень та укладання контрактів на поставку обладнання;
організація контролю за поставкою обладнання;
забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідний рівень кваліфікації робочої сили;
система ремонту й забезпечення запчастинами.
Інфраструктура
Вимоги до інфраструктури також є похідними від обраної технології. У цьому розділі треба проаналізувати, які елементи необхідної інфраструктури наявні, а які доведеться створювати додатково. Інфраструктура завжди є дуже дорогим об’єктом інвестицій і має тривалі строки окупності, тому, якщо немає істотних елементів інфраструктури, проект, найімовірніше, перестане бути економічно виправданим. Приміром, не можна будувати молокозавод у місці, де немає нормальних шляхів, бо їхнє прокладення обійдеться дорожче, ніж саме підприємство. Тому в цьому розділі основну увагу треба приділити вивченню достатності інфраструктури, а також оцінити витрати на створення тих її елементів, яких немає.
Перелік можливих об’єктів інфраструктури:
1. Будинки та споруди, зокрема:—
виробничі,—
адміністративні,—
складські,—
допоміжні (гаражі тощо),—
соціально-побутові.
2. Торговельні підприємства.
3. Транспорт.
4. Лінії електропередачі.
5. Водопостачання й каналізація.
6. Житло та об’єкти соціальної інфраструктури (лікарні, кінотеатри, клуби, спортивні споруди тощо).
Коли немає окремих елементів інфраструктури, потрібно передбачити таке:
хто і як їх створюватиме;
строки виконання робіт;
необхідні витрати на елементи інфраструктури, яких немає;
стан переговорів із цього питання;
посади та прізвища осіб, відповідальних за ці елементи інфраструктури;
необхідні документи.
Схема підприємства (виробнича схема)
Графічне подання інформації є в багатьох випадках зручним і наочним інструментом для осіб,