до ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" повинен здійснювати спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Однак, відповідно до ст. 35, 36, 37 ЗУ "Про страхування" розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, видача ліцензій, державний нагляд за страховою діяльністю на території України та застосування заходів впливу здійснюються Міністерством фінансів України. Згідно із ст.42 ЗУ “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” контроль за проведенням переказу грошей здійснює Національний банк України. Повноваження щодо регулювання клірингу взагалі віднесені до компетенції усіх трьох державних органів. Крім того, необхідно врахувати наявність в Україні фінансових компаній, діяльність яких буде підпадати під регулювання з боку різних державних органів.
Постійним застосуванням у законах норми: “до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону” усіх проблем одразу не вирішити. Їх вирішення має ґрунтуватися на аналізі українського досвіду регулювання і досвіді розвинутих країн, на наявності фахівців, здатних розробити таку систему регулювання, яка зможе ефективно впроваджувати економічну політику держави.
Вирішення проблеми чіткого і зрозумілого розподілу повноважень між державними органами стане важливим кроком для створення ефективної системи регулювання фінансовою індустрією.
Іншою проблемою регулювання фінансової індустрії є зменшення уваги до ринкового саморегулювання. Мова йде про організаторів торгівлі та інші інфраструктурні інститути. Завдяки їх існуванню в розвинутих країнах досягається ієрархічність регулювання і, фактично, зменшення витрат держави на здійснення функцій держрегулювання. Ефективніше контролювати діяльність ринку або Центрального депозитарію, які в свою чергу на технологічному рівні регулюють діяльність своїх членів або, відповідно, учасників облікової системи.
Створення ринків в багатьох країнах світу відбувалося еволюційним шляхом і за рахунок коштів учасників фінансової індустрії. Нажаль у України немає часу а у фінансових установ немає вільних коштів. Також необхідно врахувати, що, оскільки ефективний ринок мінімізує ринкову ціну на товар або фінансовий інструмент, існування ринків може зменшити надприбутки осіб, які звикли працювати по-іншому. Отже, на мою думку, щоб ефективно контролювати державі необхідно щось збудувати. Зокрема, ринки фінансових інструментів та депозитарій. Це не тільки місце, де проводяться торги або обліковуються права, а й відповідна технологія, обладнання, система передачі інформації тощо. Прецедентом такої розбудови в Україні є система електронних платежів НБУ. Від її створення виграли як комерційні банки так і держава. НБУ є не тільки наглядовим і ліцензійним органом, а й головним учасником банківської системи, який технологічно забезпечує її функціонування. Саме тому у Національного банку існують технологічні можливості забезпечити дієву систему управління банківською системою.
Наведені проблеми зі створенням ефективної системи регулювання фінансової індустрії об'єктивні. В країні із більш ніж 70-річним пануванням соціалістичної економіки важко одразу утворити ефективно діючу фінансову індустрію. Але це не означає необхідності розгортання “довгобуду”. Замість того, щоб вчитися на власних помилках, можливо просто проаналізувати наявні приклади інших країн. Такий досвід необхідно адаптувати до українських реалій тому, що штучно відтворити процес розвитку інших країн не вдавалося ще ніде і нікому.