Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту та пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би чи продати купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту та пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

4. Операції з цінними паперами

Важливу роль у застосуванні позичкового капіталу в державі ві-діграють операції з цінними паперами. Кредитно-фінансові інститу-ти здійснюють операції на РЦП з метою нагромадження грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу. Більшість комер-ційних банків активно виступають емітентами цінних паперів і ук-ладають угоди як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП (торгівля облігаціями, продаж акцій тощо).

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цін-ними паперами. Відповідно до п. 5 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки та інші юридичні особи мають право займатися емісійними операціями — випуском в обіг акцій, облігацій, векселів. За допомогою емісії цінних паперів дер-жавні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит; комерційні банки збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а під-приємства залучити кошти для розширення своїх основних і оборо-тних фондів. Законодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств і комерційних банків.

У банківській практиці поширене кредитування під забезпечен-ня цінними паперами. Цінні папери на пред'явника, виступаючи об'єктом цивільного права, можуть закладатися шляхом твердої або іррегулярної застави. Як застава приймаються і державні цінні па-пери, і папери комерційних структур. При цьому важливою умовою є висока ліквідність цінних паперів, а позичкові кошти не повинні використовуватися для купівлі нових цінних паперів — це стримує біржову спекуляцію позичальників та зменшує ризик банкрутства клієнтів.

Серед банківських послуг мають місце операції виконання по цінних паперах та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати обслу-говуючим банкам отримання платежів або іншого виконання по цінних паперах. Таке доручення оформляється шляхом здійснення передавального напису (індосаменту), який підтверджує перехід права по вказаних документах до іншої особи. При виконанні дору-чення індосамент знищується.

Комерційні банки здійснюють з векселями різноманітні угоди:

емісію, купівлю-продаж, заставу й облік векселів. Облік векселів являє собою операцію купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу по ньому з переходом на банк прав векселедержателя.

До обліку в банках приймаються високоліквідні векселі, тому перевага надається товарним векселям, в основі яких лежать товарні угоди. Поширеними операціями комерційних банків є виконання агентських функцій і обслуговування обігу цінних паперів. Сюди відносяться операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переводу права власності на такі цінні па-пери; сприяння виконанню по цінних паперах (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою опо-даткування і виконання доручень інвестиційних фондів відносно до їх цінних паперів в рамках депозитарного договору.

Відносини між інвестиційним фондом і банком-депозитарієм оформляються депозитарним договором. Банк-депозитарій здійснює угоди з цінними паперами фонду від його імені і за його доручен-ням, відкриває фонду поточний, валютний та інші рахунки і здійс-нює по них розрахункові, касові та інші банківські операції; прий-має на зберігання і забезпечує зберігання майна фонду, проводить облік цінних паперів, виплачує дивіденди акціонерам фонду, вина-городу керуючому, підтверджує письмове отримання повідомлення про збори акціонерів, а також повідомляє відомості про документи, що мають відношення до цінних паперів, належних фонду, одержує дивіденди та ін.

Комерційні банки можуть купувати і продавати цінні папери від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на поза-біржовому ринку цінних паперів, а також на основі доручення клі-єнта про купівлю-продаж цінних паперів. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою заз-начені угоди являють собою договір купівлі-продажу, звичайно, ус-кладнений відкладальною умовою.

Відповідно до п. 6 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки займаються зберіганням цінних папе-рів, для чого пропонують клієнтам в оренду сейфи. Комерційні бан-ки можуть провадити за дорученням свого клієнта управління порт-фелем його цінних паперів. За договором про управління цінними паперами клієнта комерційний банк надає йому такі види послуг. Банк зобов'язується зберігати цінні папери свого клієнта, забезпе-чувати їх облік, проводити інкасацію відсотків і дивідендів, а також сум по погашених цінних паперах, провадити обмін акцій та обліга-цій на інші цінні папери, інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Управління портфелем цінних паперів є складним пра-вовідношенням, яке містить ознаки декількох цивільно-правових договорів (комісії, зберігання і доручення), а також проведення бух-галтерського обліку і звітності по цінних паперах, аналітичне і пра-вове обслуговування.

Найбільш