бо Законом України “Про цінні папери та фондову біржу” було визначено, які саме інструменти є цінними паперами. Відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.
Цей перелік дещо відрізняється від переліку цінних паперів, який використовується у міжнародній практиці. Враховуючи стратегічний шлях України на інтеграцію національної економіки до європейських та міжнародних ринків важливо оцінити та врахувати досвід розвинутих країн щодо визначення фінансових інструментів.
В розвинутих країнах вже давно стало необхідним чітке визначення фінансових інструментів. Нажаль дуже часто учасники різних ринків використовували однакову термінологію для інструментів, які мають зовсім різні ознаки. Ця проблема ще більше посилювалася, коли учасники ринку виходили за межі своїх національних ринків. Тут вони натрапляли на ті ж самі слова для опису інструментів, які мають досить значні відмінності в ознаках ніж ті, до яких вони звикли у своїй країні. Це заплутувало і збивало іноземних учасників.
З метою вирішення низки проблем, що хвилювали фінансові кола протягом останніх десятиріч було розроблено стандарт ISO 10962 "Класифікації Фінансових Інструментів (CFI)". Стандарт CFI відображає характеристики, які визначаються при випуску фінансового інструменту в обіг і залишаються незмінними протягом усього його існування. Відповідно до вимог стандарту його запроваджує організація, яка відповідає за присвоєння ISIN кодів. Тобто, в Україні CFI кодифікацію має здійснювати Національний депозитарій України.
Система стандарту CFI складається із набору кодів, перший з яких визначає види фінансових інструментів - акціонерний капітал, боргові зобов'язання, права, опціони, ф'ючерси.
До акціонерного капіталу стандартом віднесені фінансові інструменти, що представляють інтерес в економічному суб'єкті чи спільному фонді активів. Це так звані пайові цінні папери, які засвідчують пайову участь у власному капіталі емітента. Вони надають їх власнику право на участь у розподілі майна у разі ліквідації емітента, на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та участь в управлінні справами емітента. За українським законодавством до таких інструментів можливо віднести прості, привілейовані акції та інвестиційні сертифікати.
До боргових зобов'язань стандартом віднесені фінансові інструменти, що свідчать про гроші, які заборгував емітент власнику на зазначених раніше умовах. За українським законодавством до таких інструментів можливо віднести облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати.
До прав стандартом віднесені фінансові інструменти, які дають власнику привілеї на передплату або отримання окремих активів за встановленими умовами. В Україні до таких фінансових інструментів можна віднести варанти.
Такі фінансові інструменти як опціони та ф'ючерси визначаються стандартом як різновид строкових контрактів та не віднесені до цінних паперів. Важливо зауважити, що цінні папери і фінансові інструменти не є синонімами. Цінні папери є фінансовими інструментами, а фінансові інструменти не обов'язково цінні папери.
В зв'язку із проведенням приватизації в Україні також існують приватизаційні цінні папери, які засвідчують право власника на одержання у процесі приватизації частки об’єктів права державної власності. Це приватизаційні сертифікати, земельні бони, тощо.
Крім того, існують певні інструменти, які історично в колишніх республіках відносяться (або було бажання віднести) до цінних паперів. Це, зокрема, векселі (за визначенням Женевської конвенції - promissory note або bills of exchange). По суті їх можна було б вважати і “цінними” та “паперами”, оскільки вони відображають певні цінності та, як правило, виготовляються на папері. Існують інструменти, які також потребують своєї класифікації, а саме:
платіжні інструменти - чеки, банківські ощадні книжки на пред'явника;
товаророзпорядчі інструменти - коносаменти, складські і вантажні свідоцтва, заставні.
Бажання класифікувати зазначені вище інструменти як цінні папери або фінансові інструменти пов'язано із можливістю у цьому випадку набуття такими інструментами майнової форми та створенням умов для їх вільного обігу. Однак, в країнах із розвинутою економікою векселі, платіжні інструменти та товаророзпорядчі інструменти або взагалі не віднесені до фінансових інструментів або не допускаються до публічного обігу на ринках. Обумовлено це не тільки їх правовими особливостями, але й неможливістю визначення котирувальної ціни на такі фінансові інструменти. Для таких інструментів неможливо застосовувати поняття “випуск цінного паперу”, оскільки комплекс прав за ними є змінною характеристикою. Стандартом CFI такі інструменти не передбачені, оскільки векселі і чеки можна розглядати як інструменти платежу, а інші - важко класифікувати як інструментарій для ринкових публічних операцій.
Очевидно, що проблем в Україні із законодавством щодо цінних паперів багато. Напевно, необхідно не "вигадувати велосипед" а уважно придивитися до досвіду інших країн, які вже давно вирішили ці проблеми. Певні проблеми можливо вирішити після прийняття нової редакції Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” із урахуванням міжнародних норм.