забезпечити мінімізацію дефіциту в найближчому майбутньому і перспективою стабілізації або покращення економічного стану в цілому. Перший напрямок в основному притаманний для вирішення негайних проблем, в більшій мірі політичного характеру і, на жаль, знаходить відображення в розвитку податкового законодавства України (згадаймо перехід на перші три місяці 1993 року від оподаткування доходу до податку на прибуток і зворотний крок при прийнятті Закону України "Про державний бюджет України на 1993 рік"). Другий напрямок більш зважений, так як в кінцевому рахунку, створюючи на майбутнє впевненість виробників, стимулює виробництво, що саме по собі зменшить дефіцит держбюджету. Цей напрямок відрізняється також дотриманням одного з основних принципів оподаткування – стабільності, як використовуваних податкових важелів, так і методів їх вилучення.
Надмірний ріст ставок податків часто приводить не до росту надходжень в бюджет, як цього хоче законодавець, а до зовсім протилежного результату. По-перше, високий рівень оподаткування підриває стимули до виробництва і заставляє переносити виробництво в інші регіони (що означає відплив доходів для регіонального бюджету). По-друге, стимулюється не ріст виробництва і збільшення оподатковуваної бази, а пошук шляхів штучного приховування доходів. Наприклад, бюджет США, за оцінками спеціалістів, не отримує нічого, якщо ставка податку перевищує 50%. Співвідношення між податковою ставкою і податковою базою, що відображається в розмірі податкових надходжень дозволило економісту із Південно-Каліфорнійського університету Артуру Лефферу відобразити залежність доходів бюджету від прогресивності оподаткування в наступному графіку:
Рис.2.1.Прогресивне олодаткування
В – податкова база, зацікавленість в легальному заробітку;
Д – доходи бюджету;
Т – прогресивність оподаткування ; ставка податку %; З даного графіка видно, що до межі Т ' проходить збільшення суми доходів бюджету, хоч і сповільненими темпами при підвищенні ставки податку. Стимули суб'єктів оподаткування, що лежать в основі їх діяльності, не підлягають значному тиску і тому загальний обсяг виробництва скорочується повільніше, ніж зростає норма оподаткування. За межами Т ' проходить зменшення податкової бази, бюджет переважає над економічними стимулами, що скорочує доходи бюджету, не дивлячись на ріст податкових ставок. Якщо ж об'єднати економічні і правові стимули, які лежать в основі подібної ситуації, то навряд чи можна передбачити, що знайдуться суб'єкти , які братимуть участь у виробництві тільки задля сплати податків. Це ж означає, що виробництво буде скорочуватись в цілому (хоч стійкі тенденції в цьому напрямку й можливі). Швидше всього, при рості податкових ставок будуть закріплюватись мотиви для ухилення від податків, ростиме часка доходів тіньової економіки в валовому національному продукті.
Встановленням середньої, оптимальної податкової ставки закладається ряд стимулів. В першу чергу за рахунок розширення виробництва, збільшення доходів, виростає і база оподаткування. Потім проходить міжгалузеве вирівнювання по рівню рентабельності, зменшується розрив між низько- і високорентабельними галузями. І, накінець скорочується розмір тіньових доходів за рахунок зникнення стимулів при ухиленні від податків і доходи тіньової економіки "висвітлюються", трансіормуючись в легальні, законні форми надходження коштів.
Незважаючи на тісний взаємозв'язок доходів держбюджету і податкових надходжень необхідне їх чітке розмежування. Часто в спеціальній і публицистичній літературі в якості синонімів використовується декілька категорій: "доходи держави", " доходи держбюджету" і "податкові надходження". Природньо, що ці поняття важко розглядати відокремлено одне від одного, але саме з врахуванням відмінностей між ними можна розібратися в суті кожної категорії. Доходи держави відрізняє від доходів держбюджету відсутність прив'язки до будь-яких рамок, тоді як доходи держбюджету обмежені певним періодом (бюджетним) і чітко визначеними каналами надходжень в дохідну частину державного бюджету (Див.табл.1.1) Законодавець передбачає надходження по нормативах, затверджених Верховною Радою України. Але навіть цей канал не складається виключно з податків, так як сюди ж відноситься і система зборів і платежів, які принципово відрізняються по суті, і по механізму вирахування податків.
Таблиця 1.1.
Структура податків в Україні (в %)
Види податків і платежів |
Роки
1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002
1. Прямих податків в тому числі: | 43,8 | 45,0 | 52,8 | 55,5 | 52,5 | 47,3 | 46,3
- податок на прибуток | - | - | - | 37,7 | 32,0 | 26,5 | 25,3
- податок на дохід | 27,5 | 35,8 | 41,5 | - | - | - | -
- прибутковий податок з громадян | 14,7 | 7,2 | 9,9 | 12,3 | 15,1 | 15,3 | 15,4
- податок на промисел | - | 0,01 | 0,02 | 0,02 | 0,03 | 0,05 | 0,05
- плата за землю | 1,6 | 2,0 | 1,2 | 5,0 | 4,7 | 4,7 | 4,8
- податок з власників транспортних засобів | 0,04 | 0,05 | 0,2 | 0,5 | 0,7 | 0,8 | 0,8
2. Непрямі податки в тому числі: | 54,8 | 53,7 | 45,2 | 41,7 | 42,7 | 44,1 | 40,7
- ПДВ | 48,3 | 42,5 | 37,7 | 35,1 | 36,4 | 35,4 | 31,4
- акцизний збір | 5,8 | 6,2 | 4,9 | 3,2 | 3,7 | 5,4 | 5,4
- мито | 0,7 | 5,0 | 2,6 | 3,4 | 2,6 | 3,3 | 3,9
3. Платежі за ресурси в тому числі: | 0,3 | 0,04 | 0,2 | 0,4 | 0,8 | 1,2 | 1,0
- лісовий дохід | 0,2 | 0,02 | 0,06 | 0,05 | 0,2 | 0,1 | 0,2
- плата за воду | 0,05 | 0,02 | 0,05 |
