Розмір майбутнього доходу може також здійснюватися виходячи з та-ких змін чинників, що безпосередньо визначають обсяг доходу, як зміни до-хідної бази й розміру ставки податку або тарифу. Проблемою тут може стати визначення справжнього розміру майбутньої дохідної бази, навіть якщо перед-бачена зміна стосується тільки ставки (тарифу). Останнє пов'язане з можливістю впливу ставок (тарифів) на розмір дохідної бази при відсутності кількісної оцінки такого впливу. Скажімо, зменшується ставка податку на прибуток підприємств. Зменшення ставки сприяє збільшенню об'єктів оподаткування за рахунок реалізації проектів, які були нерентабельними за попереднього розміру ставки, а також стимулює збільшення обсягів виробництва наявних підприємств. Відтак загальний обсяг прибутку, до якого може бути застосова-на зменшена ставка податку, тобто дохідна база, збільшується. Але заздалегідь сказати, яким буде це збільшення, практично неможливо. У цих випадках до-водиться вдаватися до експертної оцінки майбутнього обсягу прибутку під-приємств, унаслідок чого прогноз доходу від податку на прибуток підприємств стає опосередкованою експертною оцінкою.

Щодо бюджетних надходжень, то важко назвати чинник, який не впливав би на них. При оцінці впливу різних чинників важливу роль відіграють коефіцієн-ти регресії: в разі неточного їх визначення встановлення справжнього впливу стає неможливим. Для одержання репрезентативних оцінок коефіцієнтів не-обхідно, аби чинники впливу були незалежними один від одного (ситуація неколінеарності). При порушенні цієї умови, коли змінні, якими подані фактори впливу, корелюють між собою (ситуація мультиколінеарності), точ-ність і надійність оцінки коефіцієнтів регресії зменшується — тим сильніше, чим більша ця корельованість. У разі повної кореляції середньоквадратичні помилки прямують до нескінченності, і коефіцієнти регресії взагалі не мо-жуть бути вирахувані. Як наслідок, ускладнюється (або навіть унеможлив-люється) оцінка сили індивідуального впливу факторів, а відтак стає пробле-матичним визначення необхідності внесення (або невнесення) їх за цією ознакою до рівняння регресії.

У результаті виникає проблема помилок специфікації, пов'язана із вне-сенням до рівняння регресії зайвих, несуттєвих факторів і (або) невнесенням необхідних. Суть проблеми в тому, що при наявності зайвих факторів стан-дартні помилки оцінок коефіцієнтів регресії будуть надто великими, а оцінки коефіцієнтів — неефективними; за відсутності необхідних факторів оцінки кое-фіцієнтів регресії будуть зміщеними, а стандартні помилки і відповідні тести - некоректними [44,с.85].

В умовах, коли прогнозні макропоказники нереальні, при цьому ще й нестабільні, змінюються по декілька разів впродовж формування та затвердження бюджету, визначити реальні показники доходів стає проблематичним, а тим більше забезпечити їх виконання.

Підсумки виконання планових показників доходів бюджету та рі-вень легалізації "тіньових" потоків фінансових ресурсів свідчать про ефективність, прогресивність фінансової політики та податкової систе-ми, дієвість і активність існуючої системи оподаткування, ступінь урегульованості економічних інтересів і рівень податкового навантаження.

Складові елементи податкової системи в сучасних умовах спрямо-вані, зазвичай, на адміністративно-наглядове стягнення платежів. Це ва-жлива й безпосередня функція органів податкової служби, але не головна. В умовах економічної стабілізації та формування ринкового середовища податкова система має стимулювати реалізацію політики державних до-ходів, їх мобілізацію стабільність і поступальне зростання.

Зовнішні ні

Внутрішні

Фактори

фактори

Рис.1. Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на доходи державного бюджету [57,с. 357].

Стабільність, ефективність і дієвість податкової системи та відпо-відного законодавства можна проаналізувати на прикладі двох стрижне-вих законів щодо справляння таких важливих платежів, як податок на додану вартість (ПДВ) та податок на прибуток. До Закону України "Про податок на додану вартість", який упроваджено з 1 жовтня 1997 р., що-річно вносяться суттєві кількісні та якісні зміни й доповнення в процесі формування та виконання бюджету. Більшість доповнень вноситься в III та IV кварталах, що пов'язано з продовженням дії існуючих пільг і розширенням їх переліку, тобто в період, коли відбувається процес формування бюджету як балансу доходів і видатків, а це ускладнює стан їх врахування на стадії планування.

Якщо в 1997 р. було прийнято десять законів щодо внесення змін і доповнень до Закону України "Про податок на додану вартість", а в 1998 р. - дев'ять, 1999 р. - двадцять три, то в 2000 - 2001 рр. - понад п'ятдесят. Зміни до цього Закону в частині продовження та розширення пільг від-буваються й досі. Загалом відбулося понад ста змін до чинного Закону.

В умовах реформування податкового законодавства в 1999-2003 рр. неодноразово приймалися рішення щодо змін у системі справляння акциз-ного збору, особливо в частині продовження та ведення нових пільг, зміни об'єкта й суб'єктів оподаткування тощо. Прийняття таких змін відбуваєть-ся під час планування та виконання бюджету, без внесення необхідних змін до чинного Закону про Державний бюджет України.

Прийняття зазначених та інших законодавчих актів з питань опо-даткування та набуття ними чинності посприяло зменшенню надхо-джень до бюджетів усіх рівнів у 1999 р. на суму 2.3 млрд. грн.., у 2000 р. - на 1.3 млрд. грн. відбулися суттєві втрати доходів і в 2001 р.

Практика такого роду реформування податкового законодавства не сприяє зміцненню довіри й поваги до Закону. Більше того, призво-дить до сумнівних планових показників доходів місцевих бюджетів, які були покладені в основу формування та визначення міжбюджетних трансфертів. За таких обставин створюються дискримінаційні умови для окремих територій, не стимулюється їх мотивація до