Ще одна проблема - це вдосконалення законів, особливо з пи-тань оподаткування та справляння тих платежів, які складають основу доходної частини бюджету. Це вимагає детальних, глибоких розрахун-ків щодо оцінки впливу їх на розвиток і тенденції суспільного відтво-рення, формування, розподіл і споживання ВВП; мобілізацію та стабі-льність державних доходів. Закони, що були прийняті в 1997 р. щодо справляння податку на додану вартість і податку на прибуток, за своїм змістом є нові, досить складні, неоднозначні та суперечливі в реаліза-ції, а їх впровадження вимагає суттєвих затрат і призводить до змен-шення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Ідея щодо необхідності їх упровадження в умовах економічної кризи та фінансової нестабільності на сьогодні запишається дискусійною. Проте слід відмітити, що на той час ані суспільство, ані держава, ані підприємства-платники податків і основний апарат працівників з їх реалізації та забезпечення виконання були просто не готові, як не го-тові й нині.

Запровадження податку на додану вартість, а також зобов'язань держави з відшкодування раніше сплачених його сум до бюджету (вхі-дного ПДВ), спричинило формування посередницьких структур щодо здійснення експортних і прирівняних до них операцій з метою одер-жання, крім виручки від реалізації, права на відшкодування частини попередніх витрат у формі сум вхідного податку на додану вартість.

Виникнення та реалізація права на відшкодування платникам по-датку на додану вартість не зобов'язує їх здійснювати розрахунки з по-стачальниками за одержані продукцію, товарно-матеріальні цінності, ви-конані роботи, надані послуги, а також сплачувати належні платежі до бюджету та загальнодержавних цільових фондів.

За таких умов бюджет став джерелом фінансування (відшкоду-вання) частини витрат підприємницьких структур, а доходи його не стали стабільними.

Цей Закон передбачає стимулювання інвестиційної діяльності підприємств і такі заходи необхідно підтримувати. Однак ці інвестиції відбуваються за рахунок непрямого бюджетного фінансування, змен-шення надходжень до бюджету без належного обліку державного відстежування та контролю за використанням таких коштів. Введення цих двох законів спричинило зупинення номінального їх зростання та до-ходів бюджету в цілому в 1997 р. та наступні роки. Доходи бюджету України становили: в 1997 р. - 28.1, у 1998 р. - 28.9 і в 1999 р. -32.9 млрд. грн., тобто номінальне залишалися майже на одному рівні, а реальна їх величина постійно падає. Однак навряд чи можна не погодитися, що саме в середині 90-х років минулого століття відбулося призупинення зростання доходів бюджету, почався відтік капіталу в "тіньовий" сектор. Прийняття цих двох законів ускладнило фінансову ситуацію і стало однією із причин зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Доходи бюджету досі не можуть стати стабільними через закла-дену ідеологію відшкодування вхідного податку на додану вартість, формування валових витрат і нарахування амортизаційних відраху-вань для підприємств-платників податку на прибуток.

Прийняттю зазначених законів мала передувати клопітка робота з вивчення досвіду справляння відповідних податків у країнах Світового співтовариства, що дало б можливість адаптувати національне законо-давство й упередити виникнення проблеми відшкодування вхідного ПДВ.

Такі закони вимагають окремої програми щодо їх впровадження. експертної оцінки щодо наслідків реалізації, великої ідеологічно-роз'яснювальної роботи, узгодження потреби у фінансуванні держав-них видатків з планом мобілізації надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Третя проблема - мобілізація та збільшення доходів бюджету. Її пов'язано з проведенням державної політики регулювання податко-вого навантаження, визначення оптимального рівня розподілу, пере-розподілу та споживання новоствореної вартості між суб'єктами суспі-льно-економічних відносин. Державна політика поміркованості, прагма-тизму та гнучкості в регулюванні оптимальності податкового наванта-ження особливо актуальна в період формування правових засад і еко-номічних відносин ринкового середовища, що забезпечить стабільність і поступове зростання державних доходів шляхом упередження роз-ширення "тіньового" сектору економіки.

У період, коли економіка України знаходилася в глибокій, затяж-ній кризі, виробничі потужності підприємств простоювали, зростало безробіття, вводилися важелі фіскального напряму та адміністративно-фіскальні методи державного регулювання. З метою забезпечення фі-нансування зростаючої потреби у видатках було обрано шлях пошуку збільшення надходжень до бюджету методом розширення переліку податків, зборів і обов'язкових платежів із застосуванням досить висо-ких податкових ставок за відсутності єдиного підходу в їх справлянні та веденні пільгового режиму оподаткування для окремих галузей, тери-торій та платників податків.

Фактором, що суттєво позначається на до-ходах бюджету, є надання податкових пільг. Зниження податкового навантаження за раху-нок надання пільг призводить до порушення принципу нейтральності оподаткування і засві-дчує активний вплив держави на економічні рішення суб'єктів господарської діяльності.

Кабінет Міністрів України постановою "Про підсумки виконання Державного бю-джету України за 1998 рік та заходи щодо за-безпечення своєчасного формування показ-ників зведеного та Державного бюджетів України на 2000 рік" (від 19-04.99 № 620) до-ручив Міністерству фінансів та Державній податковій адміністрації до прийняття Подат-кового кодексу України не розглядати пропо-зиції міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Се-вастопольської міських державних адмініст-рації щодо надання пільг з оподаткування. Незважаючи на це, після виходу зазначеної постанови Урядом прийнято понад 100 рі-шень із надання податкових пільг.

У цілому сума пільг, наданих платникам у 1999 р., становила майже 18 млрд. грн., збільшившись порівняно з попереднім роком на третину. Значні суми пільг отримали платники податків міста Києва та Дніпропетровської області, відповідно 35 та 16 % загальної суми наданих пільг по Україні.

У загальній сумі наданих пільг найбільшу питому вагу посідають пільги з податку на дода-ну вартість - понад 80 %, з податку на прибуток - майже 10 %, з акцизного збору - більше 4 %.

Існуюча система податкових пільг вимагає серйозного, глибокого аналізу з подальшим її