Значний вплив на обсяг надходжень до бюджету має зміна об'єкта оподаткування. Аналіз даних за 1999 р. свідчать, що внаслі-док зміни об'єкта оподаткування бюджетом недоодержано 1150 млн. грн.

Порушенням податкового процесу є прийн-яття законодавчих актів щодо реструктуризації податкової заборгованості. Реструктуризація заборгованості, тобто відстрочка і розстрочка платежів, як правило, збільшує недоїмку до бюджету, відстрочені й розстрочені платежі своєчасно не вносяться до бюджету. Станом на 1 січня 2000 р. була несплачена реструктуризована податкова заборгованість становить 231,9 млн. грн. Слід підкреслити, що Законом України "Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості" (від 05.06.97 № 314-97) перед-бачалося, що списання та реструктуризація по-даткової заборгованості буде одноразовим за-ходом, але на противагу цьому рішенню протя-гом 1998-1999 рр. було прийнято цілий ряд за-конодавчих актів, які передбачали проведення списання та реструктуризацію податкової забо-ргованості окремим платникам і цілим галузям.

Усього (станом на 01.01.2000) платникам податків надано відстрочку на 3,6 млрд. грн. Таким чином, втрати надходжень до держав-ного бюджету в 1999 р. можна оцінити в сумі 43,4 млрд. грн., що більше ніж у два рази пе-ревищує його фактичний обсяг.

Розмір валового внутрішнього продукту безпосередньо впливає на обсяг надходжень до бюджету.

Рисунок 2. Динаміка ВВП у 1997-2003 рр.[21,с.7]

Щорічні темпи спаду ВВП (найвищі — 23% у 1994 році) разом із небувалою гіперінфляцією (максимальна середньорічна — 4834,9% у 1993 році) і високим рівнем безробіття свідчать, що економіка була в стані стагфляції. У наступні ро-ки криза тривала, але темпи спаду ВВП значно уповільнилися (до 10% у 1996 році, 2% у 1998 році й до 0,2% у 1999 році). І тільки у 2000 році спад припинив-ся і було досягнуто приросту ВВП до попереднього року на 5,8% при інфляції 25,8%, а в 2001 році — на 9,1% при інфляції 6,1%. Проте реальний стан вітчиз-няної економіки відображають темпи спаду ВВП відносно 1990 року, які в 1999 році досягли 59,2% і в 2001 році — 52,9%.

Важливим фактором впливу на наповненість дохідної частини державного бюджету є як внутрішній так і зовнішній державний борг.

Великі розмі-ри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми держав-ного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управлін-ня. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його об-слуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової сис-теми. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні.

Станом на 1 січня 2002 року державний борг України становив 14,085 млрд. дол. США, з них зовнішній борг -- 10,117 млрд. дол. (71,8%), внутрішній -3,968 млрд. дол. (28,2%).

Досліджуючи економічні передумови формування державного боргу, заз-начимо, що бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в еконо-мічному та політичному житті держави і призводить до утворення й зростан-ня державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Дефіцит може бу-ти пов'язаний із необхідністю здійснення значних державних вкладень у роз-виток економіки. В цьому разі він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забез-печити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінан-сово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку бюджетний дефіцит — явище надзвичай-но загрозливе, яке потребує вжиття не лише термінових економічних заходів для стабілізації економіки, фінансового оздоровлення господарства, а й відповідних політичних рішень. Проте в умовах функціонування економіки, що ін-тегрована в світогосподарські зв'язки, бюджетний дефіцит у допустимих ме-жах може використовуватися.

Аналіз структури боргу дає змогу зробити висновок, що наслідком політи-ки здешевлення кредитних ресурсів, яка проводилася в Україні упродовж 2000 року, було зниження вартості залучення позикових коштів на внутріш-ньому ринку за рахунок облігацій внутрішньої державної позики.

Державний борг України швидко зростає, тому його обслуговування стає окремою вагомою статтею бюджетних витрат. Законом "Про Державний бюд-жет України на 2002 рік" встановлено граничний розмір державного внутріш-нього боргу України в сумі 12,790 млрд. грн., граничний розмір державного зовнішнього боргу — в сумі, еквівалентній 7,933 млрд. дол. США. Обслугову-вання цього боргу й управління ним найближчими роками буде найважливі-шою статтею витрат державного бюджету.

З різних причин в Україні на початку перехідного періоду форму-вання ринкового середовища податкова політика, її принципи, засади та підходи в мобілізації державних доходів не сприяли визначенню ре-ального податкового навантаження і не стимулювали легальне вироб-ництво, його розвиток та зростання; не було закладено правової осно-ви та засад формування підприємця нового типу, належного рівня його фінансово-податкової культури.

Аналіз надходження свідчить, що у 1993 - 1997 рр., тобто до по-чатку введення чинних сьогодні законів, питома вага податку на прибу-ток у структурі ВВП знизилася в 1.6 рази (з 9.8 відсотка у 1993 р. і до 6.2 відсотка у 1999 р.), а по податку на додану вартість відповідно з 11.6 до 8.8 відсотка, або в 1.3 рази. Тим самим можна відмітити різке зменшення сум мобілізованих доходів на кінець 1997 р., головним чи-ном, через збільшення обсягів “тіньової”