Практика бюджетного регулювання та тенденції, які мають місце у механізмі її реалізації, свідчать про невідповідність бюджетного регулювання, тим завданням, які воно повинно вирішувати в якості ефективної підсистеми бюджетного механізму. Так, з року в рік скорочується використання такої форми регулювання як процентні відрахування від регулюючих доходів при постійному розширенні бюджетного дотування, що знижує зацікавленість органів місцевого самоврядування у пошуку резервів зміцнення доходної бази місцевих бюджетів і розвиває споживацькі тенденції.

Протидією цьому є реформування бюджетного регулювання, а саме: є зведення до мінімуму різного виду дотацій та субвенцій, розширення власної доходної бази та удосконалення механізму процентних відрахувань. Саме у процесі виконання планів по регулюючих доходах органи місцевого самоврядування однаково зацікавлені у виконанні державного бюджету і своїх бюджетів.

Таким чином податкові відносини для бюджетного механізму завершуються формуванням доходів бюджету, хоч на цьому перерозподільчі процеси не завершуються, а знаходять своє продовження. Тому механізм оподаткування є лише важливою складовою часткою бюджетного механізму в цілому, так як від величини мобілізованих коштів у централізований фонд залежать фінансові можливості держави.

Кожній структурній ланці і елементу бюджетного механізму відповідають свої функціональні особливості, вони обумовлені тими завданнями та цілями, для вирішення яких призначені. Не дивлячись на відносну самостійність, елементи і ланки бюджетного механізму функціонують як єдине ціле. Саме взаємозв’язок дії всіх структурних ланок і елементів забезпечує синхронність функціонування бюджетного механізму в цілому.

Окремі ланки бюджетного механізму можуть взаємозамінятись, тому на практиці вони використовуються як рівнозначні чинники, взаємнопов’язуючи одне одного для вирахування суми доходів чи видатків бюджету використовуються різні методи: нормативний, лімітний, сальдовий та інші. Кожен із методів базується на використанні окремих структурних елементів. Наприклад, нормативний метод базується на встановленні норм до відповідних базових показників: норми витрат на харчування в дошкільних закладах, установах охорони здоров’я, освіти; тарифи за 1 метр кубічний води, що забираються суб’єктами господарювання, норми витрат на утримання окремих бюджетних установ [12,c.106].

Значення норм видатків і нормативів у функціонуванні бюджетного механізму дуже велике, тому недооцінювати його аж ніяк не можна, особливо в умовах обмеження бюджетних ресурсів. По-перше, без норм і нормативів неможливо оптимально розподілити видатки бюджетів, правильно розрахувати видатки по фінансових планах суб’єктів господарювання і бюджетів усіх рівнів. По-друге, норми і нормативи використовуються у процесі бюджетного фінансування, використання бюджетних призначень за цільовою ознакою. По-третє, норми і нормативи використовуються при складанні звітності розпорядників бюджетних коштів та звітів про виконання бюджетів. По-четверте, норми і нормативи застосовуються у процесі фінансового аналізу, так як без них неможливо проаналізувати якість виконання бюджетів та фінансових планів розпорядників коштів, встановити вплив факторів на рівень використання бюджетних асигнувань та визначити шляхи підвищення ефективності використання бюджетних коштів. По-п’яте, норми і нормативи застосовуються при бюджетному контролі, поскільки без них неможливо перевірити і оцінити рівень ефективного, раціонального, економного та цільового використання коштів бюджетів.

Норми видатків та нормативи доцільно встановлювати стабільними на тривалий час (3-5 років). Це дасть можливість розпорядникам бюджетних коштів прогнозувати свою діяльність на перспективу, будучи впевненими у стабільності фінансування.

Важливою складовою частиною бюджетного механізму виступають бюджетні стимули, направлені на своєчасне і повне поступлення коштів у централізований фонд держави, найбільш економне та ефективне використання бюджетних асигнувань. Відомо, що люба система стимулювання передбачає також ще й санкції. В основному санкції приміняються за порушення бюджетного законодавства. Відокремлення понять стимулів і санкцій має на меті розподілити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання. На практиці в ролі стимулів виступають пізні пільги, а санкції – це штрафи, пені. Крім того, важелі керування бюджетним механізмом підрозділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, умови і принципи асигнувань коштів з бюджету.

Принципи являють собою основоположні елементи системи управління. За їх допомогою відбувається налагодження бюджетного механізму, його орієнтування та розв’язання певних завдань. Принципи встановлюють характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому. Зміна принципів може докорінно змінювати дію бюджетного механізму, що наглядно видно при переході до ринкових відносин в організації бюджетних ресурсів від юридичних та фізичних осіб. Дуже важливо, щоб ті чи інші принципи не тільки декларувались, а й неодмінно були життєздатними і щоб їх обов’язково дотримувались на практиці.

Економічні умови, в яких функціонує державний бюджет на різних етапах суспільного розвитку, впливають на форми організації бюджетних відносин, масштаб і долю перерозподіляємих через бюджет фінансових ресурсів і як результат приводить до іншого якісного і кількісного спектру дії розширеного відтворення.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, фінансування видатків визначаються відповідними законодавчими і інструктивними документами. Це порядок формування доходів, віднесення витрат, визначення ставок податків, норми, нормативи та інші. Умови бюджетних відносин мають бути узгоджені з їх принципами, не вступати в протиріччя з ними. Це по суті техніка бюджетних розрахунків. Однак непотрібно ні применшувати і перевищувати її значення. Без досконалої техніки не може нормально функціонувати механізм, але найдосконаліша техніка не допоможе, якщо механізм складено з зіпсованих, або зношених