підпису особи, яка отримала чекову книжку.
З метою своєчасного отримання готівки в установах банків органи Державного казначейства України готують касові заявки для отримання готівки. Для цього за 55 днів до початку кварталу, що планується, розпорядники бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства України, у яких їм відкриті реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, касові заявки на отримання готівки, де вони звіряються з кошторисами доходів і видатків установ та узагальнюються. Зведена касова заявка передається до установ уповноважених банків не пізніше 45 днів до початку кварталу або в строки, установлені за угодою між органами казначейства та установами банків.
Органи Державного казначейства України встановлюють ліміти залишку готівки в касі установам та організаціям, які ними обслуговуються. Ліміт каси протягом року може бути змінений органами Державного казначейства України в разі письмових звернень установ та організацій. Для цього обслуговуючим органам Державного казначейства України подається лист і, за умови його обґрунтованості, встановлений раніше ліміт каси має бути переглянутий.
З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють:
попередній контроль - на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових;
поточний контроль – у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.
При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтверджувальних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.
Перевірка підтверджувальних документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету або одержувачів здійснюється в органах Державного казначейства за наявності:
зареєстрованих зобов’язань;
залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків або залишків коштів на рахунках одержувачів у межах напрямків видатків;
відповідності змісту операцій, представлених підтверджуючими документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.
При невиконанні однієї з цих вимог орган Державного казначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання (див. додаток Б).
Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:
за відсутності затверджених кошторисів видатків та планів асигнувань;
за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках бюджетних установ чи організацій та/або бюджетних та кошторисних призначень, крім установлених випадків;
у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами України;
при неподанні необхідних підтверджувальних документів для оплати рахунків;
при недотриманні або порушенні встановленого порядку використання коштів загального або спеціального фондів бюджету;
за відсутності в казначейському обліку прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов’язань;
якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно або не підтверджують цільове направлення коштів;
у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів.
Відмови в оплаті рахунків одержувачів бюджетних коштів може надаватися:
за відсутності затвердженого кошторису доходів і видатків та плану використання бюджетних коштів;
за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках одержувачів;
у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами України;
при неподанні необхідних підтверджувальних документів для оплати рахунків;
якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно або не підтверджують цільове направлення коштів;
у разі неподання одержувачами бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів;
за відсутності в казначейському обліку прийнятих одержувачами коштів зобов’язань.
Органи Державного казначейства України повідомляють своїх клієнтів про відмову в оплаті в письмовій формі. Відмови в оплаті обов’язково реєструється органами Державного казначейства України в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.
Ще до 1 січня 2004 року проведення оплати видатків бюджетних установ, що фінансуються з місцевих бюджетів здійснювалось фінансовими управліннями на підставі розпоряджень голів відповідних державних адміністрацій, що на нашу думку було суб’єктивізмом у прийнятті рішень та спричиняло прояви волюнтаризму у розподілі коштів місцевих бюджетів. Враховуючи вищесказане вважаємо за доцільне перехід касового виконання місцевих бюджетів за видатками на казначейське обслуговування у відповідних територіальних органах Держказначейства.
3. Вдосконалення організації бюджетного контролю в Україні.
Для підвищення ролі держави в регулюванні ринкової економіки необхідне вирішення питань, пов’язаних з формуванням міцної нормативно-правової бази державного фінансового контролю, його сучасного методологічного, інструктивного і матеріально-технічного забезпечення, соціального забезпечення працівників контрольного апарату, стимулювання праці державних контролерів, забезпечення їх фізичного захисту.
На сьогодні відсутня чітка і достатня нормативно-правова і методологічна база державного фінансового контролю, загальні правила його функціонування (системність, повторюваність і стабільність); не застосовуються сучасні і випробувані в розвинених країнах технології контролю; не розглядаються нові підходи до напрямів і пріоритетів у діяльності контролюючих органів; відсутня їх надійна правова, матеріально-технічна і соціальна база.
З прийняттям закону “Про фінансовий контроль в Україні” повинно вирішитися питання щодо статусу вищого органу державного фінансового контролю, його місця, структури, компетенції, функцій, а також прав і обов’язків органу та його працівників. Крім того, буде визначено орган державного фінансового контролю для проведення ревізій і перевірок за дорученнями Президента і Уряду з метою реалізації в Україні єдиної фінансової, кредитної і грошової політики, а також за дорученнями правоохоронних органів. Необхідність і особливе положення вищого контрольного органу визнані більшістю розвинених країн. Основна і єдина його задача – фінансовий контроль від імені держави.
На наш погляд, функціями вищого органу державного фінансового контролю доцільно було б наділити Рахункову палату України (Вища контрольна палата України – ВКПУ).
До функцій вищої контрольної палати України слід було б віднести:
- здійснення контролю за виконанням органами державної влади і місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання законів України та постанов ВР України, Указів і розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів
