розподіл фінансування на основі формули, якщо вона є достатньо стабільною і доведена до відома заздалегідь, дозволяє використовувати принципи довготермінового планування і допомагає приймати раціональні рішення щодо використання бюджету на місцевому рівні;

розподіл фінансування на основі формули допомагає уникнути звинувачень щодо політичних чи особистих мотивів, які б стояли за рішеннями про розподіл коштів. У традиційний спосіб прийняття рішень важко уникнути неформального „торгування” і, в результаті цього, ситуації, коли хтось отримує більше ресурсів не тому, що він їх дійсно (об’єктивно) потребує, а тому, що він може краще аргументувати або просто розділяє політичні погляди з тими, хто приймає рішення про

розподіл коштів;

щоб використати переваги, згадані вище, необхідно мати повністю прозору формулу. Дуже важливо, щоб місцеві бюджети знали, чому їх частка у загальному фінансуванні не є меншою чи більшою. Навіть якщо вони не погоджуються з усіма факторами та їх відображенням у формулі, принаймні вони знатимуть чого вони можуть очікувати та якою є раціональна аргументація тих, хто приймає рішення [50, с.44].

Перші позитивні підсумки практичного запровадження формульного розрахунку трансфертів у 2001 та 2002 роках у порівнянні з 2000 роком наведені у таблиці (див. табл. 1).

Аналіз результатів застосування формульного порядку розподілу обсягу трансфертів між місцевими бюджетами дозволяє зробити такі висновки.

Розрахункові видатки на душу населення, що застосовувалися для визначення обсягів між бюджетних трансфертів з державного бюджету в 2000 році, склали: по бюджетах міст обласного значення в середньому 143 грн. на душу населення, в той час як у районних бюджетах був нижче – 129 грн. Формування місцевих бюджетів у 2001 році було проведено із застосуванням формульної методики, що призвело до тотожності показника середніх видатків на душу урбанізованих та сільських мешканців (171 грн.), як наслідок повного вирівнювання. У 2002 році прогнозні показники видатків на душу населення в міських бюджетах міст обласного значення дещо перевищив рівень цього показника по бюджетах районів, що пояснюється застосуванням Міністерством фінансів коефіцієнту вирівнювання (a) у межах від 0,8 до 1,0 залежно від середньорічного темпу приросту показника обсягу закріплених доходів для бюджетів-донорів.

Таблиця 1

Розрахункові видатки на душу населення у 2000-2002 роках [48, с.183].

Назва показника | Розрахункові видатки на душу населення у 2000 р. (грн.) | Розрахункові видатки на душу населення у 2001 р. (грн.) | Розрахункові видатки на душу населення у 2002 р. (грн.) | Відхилення показників у 2001 р. від 2000 р. (%) | Відхилення показників у 2002 р. від 2001 р. (%)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

По бюджетах міст обласного і республіканського (АРК) значення

Середні видатки на душу населення | 143 | 171 | 241 | 19,6 | 40,9

Мінімальне значення | 61 | 92 | 185 | 49,8 | 101,9

Максимальне значення | 868 | 460 | 439 | -46,9 | -4,6

Співвідношення між максимальним і міні-мальним значенням | в 14 разів | в 5 разів | в 2,3 рази

Кількість бюджетів з видатками більше се-реднього показника | 65 | 84 | 54 | 29,2 | -35,7

Кількість бюджетів з видатками менше се-реднього показника | 102 | 83 | 113 | 18,6 | 36,1

По бюджетах районів

Середні видатки на душу населення | 129 | 171 | 221 | 32,6 | 29,2

Мінімальне значення | 44 | 87 | 175 | 95,8 | 100,8

Максимальне значення | 285 | 359 | 322 | 25,6 | -10,2

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Співвідношення між максимальним і міні-мальним значенням | в 6,4 рази | в 4,1 рази | в 1,8 рази

Кількість бюджетів з видатками більше се-реднього показника | 295 | 241 | 257 | -18,3 | 6,6

Кількість бюджетів з видатками менше се-реднього показника | 192 | 247 | 231 | 28,6 | -6,4

Динаміка співвідношення між максимальним та мінімальним значенням видатків на душу населення дозволяє стверджувати про принципову зміну ситуації у диференціації видатків між територіями. У 2000 році максимальний показник видатків на душу населення серед міст обласного значення був у місті Славутич (868 грн.), у 14 разів перевищуючи мінімальний відповідний показник у місті Жмеринка (61 грн.). По районних бюджетах максимальний показник видатків на душу населення спостерігався в Поліському районі Київської області – 285 грн., а мінімальний – у П’ятихатському районі Донецької області – 44 грн. Після запровадження єдиної методики та здійснення вирівнювання у 2001 році співвідношення між максимальним рівнем видатків на душу населення та мінімальним показником значно зменшилося і становило в середньому по місцевих бюджетах п’ять разів. У 2002 році співвідношення між розрахунковими видатками на душу населення в середньому по місцевих бюджетах складає два рази між максимальним та мінімальним значенням.

Розглянемо динаміку частки трансфертів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів за останні роки (див. рис.3.).

Рис. 3. Динаміка трансфертів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів за 1997 – 2002 роки [48, с.134].

2. Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів

Починаючи з 2000 року, склалася тенденція зростання частки трансфертів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів. Якщо в 1999 році частка

міжбюджетних трансфертів становила 18%, то в 2000 році – 32%, а в 2002 році передбачається на рівні 36%. Обсяги доходів, що закріплені за