Новим підходом щодо надання бюджетних трансфертів у європейських країнах стало використання дотацій, заснованих на результатах виконання певних програм, а не здійснення фінансування в межах визначеної суми. Це, наприклад, дотації лікувальним закладам з урахуванням кількості лікувальних процедур, школам – на основі результатів іспитів, місцевому громадському транспорту – за ефективністю пасажиро-кілометрів. Такий принцип функціонування бюджетних трансфертів дає змогу досягти вищої якості послуг, що надаються місцевою владою, проте він передбачає постійний контроль.

На противагу субсидій загального призначення субсидії спеціального призначення – субвенції – передбачають цільове використання одержаних коштів. Метою надання субвенцій є фінансування державних програм чи проектів, а також забезпечення органів місцевого самоврядування коштами, необхідними для виконання делегованих повноважень.

Одним з видів міжбюджетних трансфертів у зарубіжних країнах є бюджетні гранти. Основна відмінність грантів від субсидій полягає в тому, що вони мають одноразовий епізодичний характер, тоді як бюджетні субсидії характеризуються систематичністю надання і є постійною невід’ємною складовою процесу бюджетного регулювання Слатвицька А. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду реформування міжбюджетних відносин // Економіка, фінанси, право. –2002. -№2. – с. 26-29.

.

Основні вимоги до побудови системи міжбюджетних трансфертів були сформульовані Дж. Мак-Мастером. На його думку, ця система повинна:

врахувати відмінності у фінансових потребах територій за умов визначеної сфери їх відповідальності;

компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо потенціальної можливості фінансування видатків;

створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами влади власного дохідного потенціалу;

бути стабільною та передбачуваною;

не заохочувати немотивоване витрачання суспільних коштів Вступ до Бюджетного кодексу України. Навч. курс. Модуль 1. – К.: Міленіум, 2001. – 205 с.

.

У західній фінансовій науці виділяють кілька підстав для запровадження системи міжбюджетних трансфертів: фіскальна незбалансованість по вертикалі, відновлення горизонтального фіскального балансу, гарантоване надання суспільних благ, внесок у політику стабілізації та економічний розвиток і макроекономічні цілі. Але досвід зарубіжних країн не дає однозначної відповіді на запитання про частку трансфертів у доходах бюджету. Різні країни по-різному вирішують цю проблему (див. рис.6).

Рис.6. Частка міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів країн світу, % Луніна І. Міжбюджетні відносини в Україні: концептуальні підходи до реформування // Економіка України. –2002. -№5. – с. 10-16.

Так, у таких економічно розвинутих країнах, як Франція, Німеччина та Великобританія спостерігається висока диференціація показника питомої ваги трансфертів у доходах місцевих бюджетів – відповідно 27, 45 та 77 %. В той же час у доходах місцевих бюджетів Ісландії, Іспанії та Швеції міжбюджетні трансферти складають відповідно 10, 12 та 14 %. Це на нашу думку пояснюється значним впливом способу організації міжбюджетних відносин в країні на механізм надання та використання міжбюджетних трансфертів.

Джерелами виплати бюджетних трансфертів можуть бути відрахування частки надходжень від одного або декількох податків, що сплачуються до державного бюджету, або ж щорічні асигнування з державного бюджету. У розвинутих країнах перевагу надають першому джерелу, а в країнах з перехідною економікою, часто в міру політичних мотивацій та можливостей бюджету вищого рівня, - бюджетним асигнуванням.

В Україні згідно з Бюджетним кодексом існують такі види міжбюджетних трансфертів:

дотація вирівнювання;

субвенція;

кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

інші дотації.

Говорячи докладніше, слід зауважити, що кодекс передбачає цілу низку трансфертних програм, що мають на меті задоволення різних фіскальних потреб, а не лише потребу у вирівнюванні. Дана трансфертна система включає окремі трансфертні програми, що слугують кожна своїй цілі.

Так, у Державному бюджеті України можуть передбачатись такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

дотація вирівнювання Автономній республіці Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського та обласного значення;

субвенція на здійснення програм соціального захисту;

субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг,

встановлених державою;

субвенції на виконання інвестиційних проектів тощо.

Трансферти можуть також відбуватись між місцевими бюджетами на договірній основі в обмін на бюджетні послуги, які надає одержувач трансферту. Така необхідність може бути зумовлена економічними факторами: доцільність в об’єднанні коштів, ефективніше надання послуги іншим бюджетом тощо. З огляду на це місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах наступні міжбюджетні трансферти:

субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

субвенції на виконання інвестиційних проектів тощо .

По своїй суті дотації – це трансферти, що передаються з одного бюджету до іншого на безповоротній і безоплатній основі для використання на загальне вирівнювання фінансових можливостей бюджету, що їх отримує Юрій С.І., Дем`янишин В.Г., Буздуган Л.М. Антологія бюджетного механізму. Монографія. –Тернопіль: Екон. думка, 2001.- 250 с. Як правило, дотації вирівнювання служать подвійній меті: забезпечення достатніх доходів місцевих бюджетів з урахуванням їхньої дохідної спроможності та вирівнювання рівнів податкоспроможності місцевих бюджетів з різними обсягами кошика доходів.

Міжнародний досвід доводить, що найефективнішим є розподіл міжбюджетних трансфертів на базі формули. Взагалі існує декілька типів формул розподілу:

формули, що враховують потреби у видатках та фінансові можливості;

формули, що враховують лише вирівнювання фінансових можливостей;

формули, що забезпечують розподіл вирівнюючих трансфертів у рівних частинах на душу населення Вступ до Бюджетного кодексу України. Навч. курс. Модуль 1. – К.: Міленіум, 2001. – 205 с.

.

Формули першого типу створюють можливості