Одночасно значну частину коштів держава повинна вкладати у розвиток соціально-культурної сфери, управління та оборони, що є основною умовою її функціонування. Освіта, охорона здоров’я, культура, соціальний захист населення та соціальне забезпечення, управління, оборона є тими підвалинами, що забезпечують існування та розвиток держави.

Таким чином, при допомозі видатків бюджету держава має можливість в ринкових умовах господарювання:

- регулювати розподіл грошових коштів між виробничою і невиробничою сферами у відповідності з потребами суспільства;

- впливати на структурну перебудову економіки;

- забезпечувати збалансування нищестоящих бюджетів.

За соціальним призначенням видатки державного бюджету України поділяються на: соціальний захист населення; фінансування соціально-культурних закладів, установ; фінансування науки, народне господарство і державні капітальні вкладення; національну оборону; правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави; утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади; зовнішньо-політичну діяльність; заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення; видатки по обслуговуванню державного зовнішнього та внутрішнього боргів і інші видатки.

Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. Останніми роками найбільша частка видатків припадає на соціально-культурні заходи та соціальний захист населення. Це викликано кризою в економіці та необхідністю соціального захисту громадян з невеликим рівнем доходів.

У відповідності з діючим законодавством України всі видатки бюджету розподіляються між ланками бюджетної системи за такими принципами:

- територіальний. Суть цього принципу заключається в тому, що на території якої адміністративної одиниці знаходиться підприємство, організація чи установа, з відповідного бюджету вони будуть і фінансуватися;

- відомчий. Цей принцип означає забезпечення фінансування підприємств, організацій і установ з відповідного бюджету за підпорядкованістю.

Бюджетні установи витрачають бюджетні кошти відповідно до кошторисів доходів та видатків, що складаються за функціями з деталізацією за економічними кодами бюджетної класифікації.

Залежно від економічного змісту видатки бюджету поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Їх групування встановлюється за економічною класифікацією видатків бюджету.

Поточні видатки – це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій на початок бюджетного року , а також на фінансування заходів соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку . Тобто це видатки які забезпечують поточне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та організацій соціально-культурної сфери, надання державою між бюджетних трансфертів іншим бюджетам і окремим галузям економіки у формі дотацій та субвенцій на поточне функціонування [8.C83].

Видатки розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структури перебудови народного господарства, субвенцій та інші видатки пов’язані з розширеним відтворенням [8.C.85].

Залежно від розподілу функцій між державою і органами самоврядування видатки поділяються на видатки з фінансування державних повноважень та фінансування власних повноважень.

Видатки бюджету класифікуються за чотирма ознаками:

1. Функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків ( КФКВ)). Здійснюється відповідно до основних функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків, з низкою підрозділів. Можна виділити три рівні функціональної класифікації:

перший рівень – розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування. Наприклад, 0100 – загальні функції державного управління,

другий рівень – підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування., в межах відповідних розділів. Наприклад, розділ „” – 0100, підрозділ, „” – 0110;

третій рівень – цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів. Наприклад, розділ „Загальні функції державного управління” – 0100, підрозділ „Вищі органи державного управління та органи місцевої влади, фінансова та зовнішньо економічна діяльність” – 0110, конкретні напрями діяльності головних розпорядників коштів „Вищі органи державного управління та органи місцевої влади „ – 0111, „Фінансова діяльність” – 0112, „Зовнішньо політична діяльність” - 0113 .

2. Економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків( КЕКВ ). Визначає конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх призначення, і поділяється на :

- поточні видатки (код 1000) – усі платежі бюджету, що передбачаються на конкретні цілі;

- капітальні видатки (код 2000) – платежі з метою придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів. Землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти;

- нерозподілені видатки (код 3000) – це видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів передбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів міських рад;

- кредитування з вирахуванням погашення (код 4000) – платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб’єктів господарської діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов’язковою умовою є виникнення зобов’язання щодо повернення коштів.

Кожний напрямок видатків має цільове призначення. Наприклад, поточні видатки (1000) за цільовим призначенням спрямовувати: на оплату праці працівників бюджетних установ – 1110; нарахування на заробітну плату – 1120; видатки на відрядження – 1140; оплату комунальних послуг 1140. Капітальні видатки (2000): придбання основного капіталу - 2100 ; капітальний ремонт – 2200. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (4100) передбачає кредитування (мінус погашення) органів державного управління інших рівнів, державних підприємств фінансових установ і включає надання внутрішніх кредитів (4110) та повернення внутрішніх кредитів (4120).

3. Ознакою головного розпорядника