До господарського механізму безпосередньо належать конкретні, управлінські форми виробничих відносин (або власності як економічної категорії) і власності на засоби виробництва зокрема. Це означає, що на них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні (окремому підприємстві, об'єднанні, міністерстві, державному і навіть з боку наднаціональних органів).

Хоча глибинна підсистема виробничих відносин, або відносин власності на засоби виробництва, у господарський механізм безпосередньо не входить, вона опосередковано впливає на нього. Водночас шляхом зміни конкретних, управлінських форм виробничих відносин можна впливати на розвиток глибинної підсистеми виробничих відносин. Наприклад, за умов акціонерної форми підприємництва шляхом встановлення низьких пільгових цін на акції для безпосередніх виробників засоби виробництва можуть частково (або різною мірою) переходити до людей найманої праці, у результаті чого змінюється характер власності.

Другим елементом економічної системи є техніко-економічні відносини, тобто відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, концентрації останнього тощо. Такі відносини входять у господарський механізм повністю. До складу цієї підсистеми (господарського механізму) слід включати конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між підприємствами однієї та різних галузей промисловості, за допомогою яких вони обмінюються виготовленими продуктами праці тощо. Зрозуміло, що такими зв'язками також можна керувати. Як відомо, в Україні близько 80 % всієї продукції промисловості не має закінченого технологічного циклу, тобто комплектуючі деталі, вироби, значна частина сировини поставляються з країн СНД. Далеко не всі зв'язки в кооперації виробництва є раціональними (наприклад, мають місце нераціональні перевезення окремих видів сировини з далеких районів Росії, хоча ця сировина є в Україні). Значну частину комплектуючих виробів можна виготовляти у межах України, але вона завозиться з різних країн СНД. Такі нераціональні зв'язки слід не миттєво розривати, оскільки це веде до зупинки виробництва, зростання безробіття тощо, а поступово замінювати на більш раціональні з урахуванням транспортних витрат, наявності джерел сировини, кваліфікованих кадрів в Україні і т.д.

До складу сучасних продуктивних сил (як третього елемента економічної системи) входять робоча сила, засоби праці, предмети праці, наука, форми та методи організації виробництва, а також інформація. До складу господарського механізму з названих компонентів повністю входять лише форми та методи організації виробництва. Інші ланки до такого механізму безпосередньо не входять. Але продуктивні сили однією стороною обернені до природи, а другою — до економічних відносин (тобто до техніко-економічних та до виробничих відносин у їх діалектичній єдності). Остання сторона вступає у взаємодію з економічними відносинами, є їх функціональною стороною. Так, якщо розглядати робочу силу, безпосереднього працівника, то цей елемент системи продуктивних сил характеризується такими параметрами, як кількість робітників, рівень їхньої освіти, кваліфікація, фізичний, моральний та психологічний стан та ін. За сучасних умов розвитку науки і техніки у процесі праці не може брати участь робітник без належної освіти, кваліфікації тощо. Такі властивості робочої сили (освіта, кваліфікація, стан здоров'я та ін.) є її функціональними рисами, що притаманні й іншим елементам продуктивних сил. До господарського механізму безпосередньо входять не самі по собі працівники, засоби і предмети праці і т. д., а ті їхні сторони, які формують функціональні риси продуктивних сил і дають змогу останнім взаємодіяти між собою {наприклад, певний рівень освіти та кваліфікації робітника і відповідний йому рівень техніки; певний рівень розвитку техніки і відповідний рівень розвитку сировинної бази; якість останньої, відповідна кількість) і двома сторонами суспільного способу виробництва, тобто продуктивними силами і виробничими відносинами.

У процесі постійної взаємодії всіх цих елементів продуктивних сил, техніко-економічних і виробничих відносин, які входять безпосередньо до господарського механізму, останній якраз формується як відносно відособлений елемент економічної системи [7].

1.3. Основні функції господарського механізму та його суть.

З'ясування питання про співвідношення господарського механізму й економічної системи, зокрема названих трьох її елементів (виробничих відносин, техніко-економічних відносин і продуктивних сил), потребує наступної конкретизації — дослідження проблеми співвідношення господарського механізму й економічних законів. Нагадаємо у цьому зв'язку, що у межах однієї суспільно-економічної формації існують закони, притаманні як всьому суспільному способу виробництва (тобто виробничим відносинам у їх взаємодії з продуктивними силами і техніко-економічними відносинами), так і трьом окремим підсистемам. Оскільки економічний закон виражає внутрішні, необхідні, сталі і суттєві зв'язки насамперед між протилежними сторонами явищ і процесів господарського життя, то він має і свої конкретні форми прояву. Як відомо, система економічних законів знаходить свій вираз у системі економічних категорій. До останньої, зокрема, належать товар, споживна вартість, вартість, ціна, собівартість, прибуток тощо. До господарського механізму безпосередньо входять усі конкретні форми економічних законів певної економічної системи. Тому з розгляду співвідношення господарського механізму й економічних законів всієї економічної системи,