При розгляді господарського механізму слід зауважити, що процес взаємодії всіх елементів економічної системи два століття тому здійснювався в основному через ринок, через механізм попиту та пропозиції, періодичні економічні кризи, конкурентну боротьбу тощо. Отже, такий ринковий механізм був ядром господарського механізму того часу: зв'язки між мільйонами дрібних капіталістичних та дрібнотоварних підприємств здійснювалися переважно за його (ринку) допомогою і проявлялись як відносини конкуренції. Так відбувалось регулювання обсягів виробництва, цін, пропорцій між галузями і т. д. Протилежні цьому механізму свідоме, планомірне регулювання, відносини організованості існували лише у межах окремих підприємств [8].

За минулі два століття у результаті значного прогресу продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, еволюції відносин власності від індивідуальної до переважно колективних форм, зростаючої ролі держави в економці та інших факторів замість ринку ядром господарського механізму стає державне регулювання економіки. В його основі лежить дія законів планомірного і пропорційного розвитку економіки. Уперше така зміна яскраво виявилась у США під час кризи 1929—1933 рр. Саме рішучі дії уряду, який очолював тоді президент Ф. Рузвельт, вивели країну з найбільш глибокої економічної кризи. З того часу почалося широкомасштабне втручання держави в економіку, а держава з переважно «нічного сторожа» (тобто захисника приватної власності), верховного арбітра (стежила за дотриманням правил вільної конкуренції) перетворилася на крупного підприємця, фінансиста, споживача, інвестора, роботодавця і головне — на регулювальника макроекономічних процесів. Теоретично ці процеси вперше обґрунтував всесвітньо відомий англійський економіст Дж.Кейнс.

Основними методами і важелями державного регулювання є податкове, фінансово-кредитне, грошове і т. д. регулювання, проведення активної амортизаційної, інвестиційної, антикризової, анти-циклічної політики тощо. Основними формами, в яких відбувається реалізація законів планомірного і пропорційного розвитку, є державне регулювання, планування, прогнозування та програмування економіки [10].

Викладене дає змогу визначити сутність категорії «господарський механізм» як систему основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення систем стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп. Про істотну зміну ядра господарського механізму свідчить, зокрема, факт перемоги американського президента Б. Клінтона над досвідченим політиком Дж. Бушем. В економіці США мала місце криза. Саме слабкість позицій уряду Дж.Буша у проведенні активної антикризової політики і обіцянка Б. Клінтона поставити економіку у центр своєї політики були основним аргументом перемоги останнього на виборах.

Якщо у США (тобто країні, яка еволюційним шляхом пройшла основні етапи розвитку товарно-грошових відносин), а це характерно і для інших країн Заходу, не покладають основну надію на ринковий механізм виходу з кризи, то на цьому фоні вражає своєю некомпетентністю позиція більшості економістів країн СНД, які зробили основну ставку для ліквідації адміністративно-командної системи та виходу з глибокої кризи на ринкові механізми, і в українському парламенті пішли таким шляхом, через що «не працює» близько 200 прийнятих там законів.

Щоб державне регулювання як ядро нового господарського механізму виконало основні функції, необхідно, крім названих факторів, забезпечити надійну систему інформації; створити сильну діючу систему влади, сформувати і спрямувати свідомість більшості людей на повсякденну працю, на необхідність побудови економічно суверенної України, без чого неможлива українська держава. Істотні зміни ядра господарського механізму не означають, що ринок перестає бути одним із важливих регуляторів сучасної економічної системи. Необхідне їх органічне поєднання, але перевагу слід надавати державному регулюванню.

РОЗДІЛ 2

ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1. Суть та функції ринку

Ринок формується у ході становлення товарного виробництва і є його неодмінним та найважливішим елементом. Отже, причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва.

Ринок насамперед виступає як обмін товарів, організований за законами руху товарно-грошових відносин (законом вартості, законом попиту та пропозиції, законом конкуренції та законами грошового обігу), і водночас як важливий елемент господарського механізму.

Ринок визначається як місце, де здійснюється купівля та продаж товарів, де взаємодіють продавці та покупці [9].

Наведені визначення розкривають суть ринку як специфічного економічного явища. Ринок же, як економічна категорія, виступає як сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв'язку з продажем-купівлею товарів. Більш повно суть ринку розкривають його функції.

1. Ринок передусім виступає важливою фазою суспільного відтворення, що забезпечує його безперервність та опосередковує зв'язок між виробництвом та споживанням. Цю функцію ринку, як і його місце у системі суспільного відтворення, розкриває відома формула економічних відносин за умов товарного виробництва: «виробництво — обмін— розподіл — споживання».

2. Ринкові відносини разом з іншими економічними відносинами пов'язують економічну систему суспільства в єдине ціле, у тому числі на світовому рівні.

3. За допомогою ринку здійснюється контроль споживачів за виробництвом. Саме на ринку виявляється, наскільки необхідні суспільству затрати праці відокремлених виробників, наскільки потрібний суспільству створений ними продукт. Акт реалізації товарів означає, що вироблено не просто споживну вартість, що зроблені затрати праці є суспільно необхідними.

4.Ринок справляє стимулюючий вплив на економіку, оскільки спонукає виробників до прискорення науково-технічного прогресу та економії часу.

5.Ринок має регулюючий вплив на економіку, оскільки сигналізує про порушення необхідних пропорцій між обсягом суспільних потреб у певних товарах та обсягом їхнього виробництва, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів і праці між галузями та видами виробництва.

Отже, економічна роль ринку полягає не лише у забезпеченні