Існуюча в нас десятки років державна монополія на банківську справу скасована. Під кінець 1991 р. на території бувшого СРСР діяло 1616 комерційних банків, з них на Україні - 61. Ринок банківських послуг на Україні на початок 1995 р. формували близько 240 комерційних банків. Мало це чи багато? Порівняно з США, де діють тисячі фінансових посередників, звичайно, мало; порівняно з Японією, де діють лише 26 банків, - навіть багато. Відповідь залежить від фінансового стану банків та розвитку всієї системи в цілому. Японські банки мають великі обсяги капіталів та сотні філій по всій країні.

Слід зазначити, що багато банків на початок 1995 року мали невеликі капітали. Так, з усіх діючих близько 60 банків мали капітал, що дорівнював вартості середньої київської трикімнатної квартири. В той же час існували банки з вагомим капіталом та розгалуженою мережею філій. Наприклад „Україна” (535 філій), Промінвестбанк України (400 філій), Укрсоцбанк (116 філій).

2.3.1.Основні принципи кредитної політики комерційного банку.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.

Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами. Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від розміру кредиту, приймається банком колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом.

У разі надання позичальникам "великих кредитів"(розмір яких перевищує 10% власного капіталу), банк повідомляє про це НБУ. Жоден з виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з " дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Національний банк України встановлює для регулювання діяльності комерційних банків такі економічні нормативи:

1) Норматив мінімального розміру статутного капіталу. Повинен бути не менше 1 мільйону євро.

2) Норматив капіталу банку. Повинен бути не менше суми еквівалентної 3 мільйони євро.

3) Норматив платоспроможності (НЗ) що визначається як співвідношення

суми капіталу банку (Ка) до суми активів банку з урахуванням ризику (Ар):

Нормативне значення НЗ має бути не менше 8%.

4) Норматив миттєвої ліквідності (Н4) розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних зобов'язань (Пр):

Нормативне значення показника Н4 має бути не менше 20 %.

5) Норматив загальної ліквідності (Н5) розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов'язань (3):

Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 100 %.

6) Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку (Н6) характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 20 %.

Банки здійснюють кредитування клієнтів з дотриманням таких основних принципів: забезпеченості, повернення, строковості, платності, платності та цільової направленості.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості і платності означає, що кредит має бути повернуто позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Розділ 3. Небанківські фінансово-кредитні установи.

3.1. Визначення кредитної спілки.

Кредитна спілка - це неприбуткова громадська організація, що діє на кооперативних засадах для соціального захисту своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їхніх акумульованих заощаджень.

Неприбутковість кредитної спілки полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на надання кредитних та ощадних послуг спілчанам.

Кредитна спілка - це форма самоорганізації людей, які, об'єднавшись, самі створюють можливість для задоволення власних фінансових потреб.

Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, в якій тільки її спілчани визначають види послуг, що надаються, та встановлюють умови їх надання. Як свідчить міжнародна практика та історія України, кредитні спілки завжди виникали тоді, коли людям потрібні були певні фінансові послуги. Проте цих послуг, по-перше, не надавала жодна фінансова інституція через непривабливість цього сектору фінансового ринку з точки зору можливості отримання прибутку (наприклад, комерційні банки в Україні сьогодні) або ж, по-друге, деякі заклади пропонували ці послуги на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись своєю монополією і тим, що люди в інший спосіб не могли отримати дрібне кредитування (скажімо, ломбарди в Україні сьогодні).

Кредитні спілки - це фінансовий механізм, завдяки якому люди внаслідок кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, аніж в тому випадку, коли б кожен з них намагався діяти самостійно.

3.2. Принципи діяльності кооперативних організацій (кредитних спілок).

Економічні принципи | Організаційні принципи | Соціальні принципи

Члени кооперативу мають спільні економічні інтереси, а кооператив - неприбуткову економічну природу | Членство в кооперативі є добровільним та особистим (не передається іншим особам і не успадковується) | Створення системи самодопомоги населення, яка базується на взаємодопомозі

Члени кооперативу є одночасно його власниками і клієнтами (споживачами послуг) | Членство в кооперативі є