Що являє собою МВФ яке місце він займає в здійсненні регулювання міжнародною макроекономікою?

Міжнародний валютний фонд — МВФ засновано в 1945 р. згідно з рішенням Бреттон-Вудської конфе-ренції. Членами Фонду є 182 держави, в тому числі й Україна. Штаб-квар-тира МВФ знаходиться у Вашингтоні.

Основні цілі МВФ:

- Зміцнення міжнародного співробітництва в галузі валютної політики; Забезпечення життєздатності міжнародної системи платежів і

стабілізація ринку іноземної валюти;

- Надання кредитів країнам-членам.

З самого свого заснування МВФ мав на меті сприяти подоланню про-блем неконвертованості валют, торговельних і платіжних обмежень, не-стабільності валютного ринку, які панували в 30-ті й 40-ві роки. Найс-кладнішою є проблема стабілізації валютного ринку. Суттєва зміна по-зицій ключових валют (долар США, євро, фунт стерлінгів) може дес-табілізувати світові фінансові ринки. Для зниження валютного ризику центральні банки країни можуть скоротити операції з іноземною валю-тою, і це також зменшує ефективність функціонування міжнародного ва-лютного ринку. Щоб запобігти такій ситуації, МВФ вдається до цілого комплексу заходів, які будуть розглянуто нижче.

Організаційна структура:

1. Рада керуючих.

2. Виконавча рада (директорат).

3. Директор-розпорядник.

4. Комітет з розвитку.

Рада керуючих — вищий орган МВФ. Вона складається з керуючих від кожної країни-члена (звичайно це голови центральних банків або міністри фінансів) та їх заступників. Рада збирається на засіданні раз на рік.

Компетенція Ради: прийняття нових членів, визначення їх квот, роз-поділ СДР, а також актуальні політичні питання, що постають перед МВФ. Рада може тимчасово припинити право участі якоїсь країни в про-цедурі голосування за порушення вимог Статуту.

Процедура голосування є суттєвим інструментом діяльності МВФ. В залежності від важливості питання, що обговорюється, рішення прий-мається простою або кваліфікованою більшістю. Звичайно рішення прий-мається простою більшістю, але з найважливіших питань необхідна «спеціальна більшість» — 70 або 85% голосів; вона залежить від частки кожної країни (квоти) в капіталі Фонду. Кожна держава має 250 базових (висхідних) голосів плюс ще по одному голосу за кожні 100 тисяч оди-ниць СДР, які вона має в Фонді. Тому розподіл голосів дуже нерівно-мірний.

Країни ОЕСР мають 63% голосів, решта країн — 37%.

При Раді керуючих утворено Тимчасовий комітет на рівні міністрів країн-членів (24 чоловіка), який консультує Раду з питань, пов'язаних з поточним контролем за світовою валютною системою.

Виконавча рада або Рада директорів (директорат) складається з 24 директорів, 5 з котрих призначаються країнами з найбільшими квотами (США, Німеччина, Японія, Велика Британія, Франція).

Виконавча рада засідає тричі на тиждень і керує поточною діяльністю МВФ, включно розподіл кредитів країнам-членам. Виконавча рада при-значає директора-розпорядника.

Директор-розпорядник має трьох заступників, один з яких — перший. За традицією директором-розпорядником є громадянин Європи, а пер-шим заступником -- громадянин США. Директор-розпорядник є голо-вним офіційним представником Фонду на міжнародних форумах, ділових зустрічах. Він голосує в Виконавчій раді.

Комітет з розвитку — спільний орган МВФ і МБРР, відає питаннями надання реальних ресурсів країнам, що розвиваються. Складається з 24 членів; звичайно це міністри фінансів країн-учасниць. Комітет надсилає аналітичні доповіді й рекомендації Раді керуючих МВФ і МБРР.

Функції Міжнародного валютного фонду.

МВФ виконує такі групи функцій: нагляд за валютною політикою країн-членів; кредитно-фінансова діяльність; технічна допомога; емісія СДР.

Нагляд являє собою спостереження за політикою країн-членів в галузі встановлення валютних курсів. Кожна країна зобов'язана надати МВФ за його запитом інформацію, необхідну для здійснення нагляду. Це — інфор-мація про реальний грошовий, бюджетний і зовнішній сектор економіки, про структурну політику уряду (приватизація, ринок праці, навколишнє середовище). В процесі нагляду виявляються потенційні дисбаланси, які можуть дестабілізувати валютні курси. За підсумками нагляду МВФ на-дає урядам відповідні рекомендації.

Нагляд здійснюється в трьох основних формах: консультації, багатос-торонній нагляд, поглиблений нагляд.

Консультації являють собою підсумкову діяльність місій МВФ, котрі щороку навідують країну-члена й ведуть переговори з керівниками основ-них економічних інститутів з міністрами фінансів, економіки, директора-ми центральних банків. По результатах переговорів місія складає свою думку про стан економіки країни й розробляє відповідні рекомендації. Ці документи доповідаються на засіданні Виконавчої ради, яка приймає ос-таточне рішення.

Багатосторонній нагляд здійснюється в формі аналізу Виконавчою ра-дою міжнародної економіки в цілому Аналіз міститься в спеціальній до-повіді. «Світовий економічний огляд», на ос-нові якого складається прогноз розвитку світової економіки на найближчі 2-3 роки. Прогноз включає визначення темпів росту реального ВВП, інфляції, стану платіжних балансів, розмірів зовнішнього боргу, умов торгівлі, обсягів міжнародних резервів. В процесі аналізу виявляється місце кожної країни-члена в міжнародній економіці й специфіка її проблем. Поглиблений нагляд здійснюється на прохання уряду країни з метою ви-правлення мікроекономічних дисбалансів. Звичайно він проводиться тоді, коли країна опиняється в важкому фінансовому становищі, має велику зов-нішню заборгованість і просить перенести строки платежів по зовнішньому боргу. В такому разі МВФ здійснює поквартальний аналіз економіки краї-ни. По наслідках аналізу розробляється рекомендації по коригуванню еко-номічної політики, цим рекомендаціям уряд повинен неухильно слідкувати. Кредитно-фінансова діяльність є однією з найважливіших функцій МВФ. Вона полягає у використанні фінансових ресурсів МВФ країнами-членами й кредитування за допомогою залучених ресурсів.

Формування ресурсів МВФ.

Структура ресурсів фонду складається з двох блоків:

- внесок кожної країни в установлений капітал МВФ відповідно з ЇЇ кво-тою;

- запозичені кошти: кредитні лінії від урядів і центральних банків його членів.

Квоти. Внесок кожної країни в капітал Фонду здійснюється на 25% в іноземній твердій валюті (раніше — золотом), а решта — в національній валюті. Розміри квот встановлюються на основі питомої ваги країни в світовій економіці. При цьому враховується: розмір ВВП країни; пе-ресічномісячні резерви; пересічнорічні