поточні платежі й надходження. В зв'язку з цим квоти серед членів розподіляються нерівномірно. На США припадає 17,5% загальної суми квот, Японію — 6,3%, Німеччи-ну — 6,1%, на Велику Британію й Францію — по 5,1%. Частка 25 розвину-тих країн складає 62,8%. Частка України — 0,7% [1, с. 432].
Квоти періодично переглядається, звичайно через кожні п'ять років, у зв'язку з тим, що змінюється місце країни в світовій економіці.
Фонд також використовує запозичені кошти. За узгодженням з «Гру-пою десяти» (Г-10) МВФ користується кредитом країн «Десяти» в межах ліміту до 17 млрд. СДР. Крім того, Фонд одержує позики у центральних банків і казначейств Саудівської Аравії і деяких інших держав. Загальна величина запозичених коштів не повинна перевищувати 60% загального обсягу квот.
Кредитно-фінансова діяльність МВФ здійснюється в двох модифіка-ціях:
- угода або трансакція (Ігашасілоп), яка полягає в наданні країнам коштів із власних ресурсів Фонду;
- Операція (орегаїіоп), яка полягає в наданні посередницьких фінансо-вих і технічних послуг за рахунок запозичених коштів.
Кредитні операції здійснюються тільки з центральними банками і стабілізаційними фондами.
Угода або трансакція не є кредитуванням у повному розумінні цього слова. Це фінансова допомога. Вона являє собою обмін національної ва-люти на відповідну суму іноземної валюти. Коли країна бере кредит МВФ, вона здійснює купівлю іноземної валюти за власну; коли сплачує борг — здійснює зворотну операцію: викупає власну валюту за іноземну.
Країни — члени можуть використати ресурси МВФ відповідно з їх квотами. Квота поділяється на 4 частини, які називаються траншами. Перший кредитний транш — до 25% квоти. Ця частина квоти називається першою частиною квоти; вона може бути використана автоматично за першою вимогою. Перша її на частка квоти називається також резервного ча-сткою. Сума позик, що надається Фондом понад резервну частку країни, називається ЇЇ кредитною позицією. Резервна частка і кредитна позиція вкупі утворюють резервну позицію країни.
Якщо ж країна бажає одержати кошти, що перевищують її резервну по-зицію, то МВФ виставляє більш жорсткі вимоги для її отримання. Особ-ливо вони зростають при наданні третього і четвертого траншів. Умови, які при цьому висуває МВФ, стосуються проведення урядом країни певної економічної політики. Вона повинна бути спрямована на зниження дефіциту національного бюджету до визначеного відсотка від ВВП, поліпшення торговельного балансу, обмеження номінальної заробітної плати до певного рівня. Стабілізаційні програми Фонду включають також скорочення державних витрат на освіту здоров'я, пенсійне забезпечення. Вони містять часто вимоги збільшення податків, особливо непрямих, ска-сування субсидій на продовольчі товари. Іноді однією з вимог є деваль-вація національної валюти. У зв'язку з цим виконання жорстких програм МВФ в країнах з дефіцитом платіжного балансу часто призводить (при-наймні, на деякий час) до обмеження життєвого рівня населення.
Механізм фінансування. Фінансові ресурси МВФ надаються в формі трьох модифікацій, які називаються фінансовими можливостями: регу-лярні, концесійні і спеціальні.
1. Регулярне фінансування, в свою чергу, поділяється на короткострокове й подовжене.
Короткострокове або «стенд-бай» здійснюється в межах ре-зервних угод строком на 12-18 місяців. Це фінансування для виправлення контрольованих макроекономічних дисбалансів. Надається траншами в 25% від квоти. Купівля валюти здійснюється на умовах 2-7% щорічних. Крім того, надаючи кредит, МВФ стягує одноразовий комісійних збір в розмірі 0,5% від суми угоди. Викуп валюти має відбутися через 5 років.
Подовжені угоди укладаються строком на три роки. Вони спрямовані па підтримку економічних реформ в країнах-членах. Викуп валюти має відбутися не пізніше, ніж через 10 років.
2. Концесійне фінансування призначене для найменш розвинутих країн, чий доход на душу населення не перевищує 825 доларів. Цей вид фінансування надається на пільгових умовах під 0,5% щорічних з випла-тою боргу через 10 років.
3. Спеціальне фінансування надається у зв'язку з надзвичайними об-ставинами. До них належить стихійне лихо, соціальні заворушення, різке падіння цін на експортні товари або підвищення їх - - на імпортні. Спеціальне фінансування здійснюється також з урахуванням труднощів перехідного періоду, що відноситься, зокрема, до країн Центральної та Східної Європи.
Для такого виду фінансування створено спеціальні фонди:
- Фонд компенсаційного й непередбаченого фінансування надає мож-ливість давати допомогу державам-членам в разі збитків від стихійно-го лиха й інших зовнішніх причин;
- Фонд фінансування буферних запасів призначено для відновлення запасів сировини або накопичення його резервів;
- Фонд системної трансформації надає фінансову допомогу країнам, що відчувають труднощі в торговельній та платіжній системах у зв'яз-ку з переходом до ринкової економіки;
- Фонд структурної адаптації призначено для надання допомоги в про-веденні структурних економічних реформ в країнах, що розвиваються й мають низький доход, а також для реалізації середньострокових макроекономічних програм. Цей фонд обслуговує також країни з пе-рехідною економікою.
Кошти, одержані зі спеціальних фондів, є доповненням до кредитних часток країн-членів; вони дозволяють збільшити в МВФ запас їх національної валюти понад встановлені межі.
Розміри фінансування. В рамках регулярного фінансування країна може одержати коштів до 300% своєї квоти; за концесійною угодою — до 50%; спеціальне фінансування здійснюється в розмірі до 30% квоти.
Кредитні операції МВФ. Попри фінансових операцій Фонд здійснює й чисто кредитні. До середини 70-х років кредити надавалися переважно розвинутим країнам; потім ситуація різко змінилася, і практично всі кре-дити йдуть в країни, що розвиваються, і в країни з перехідною економікою.
МВФ часто укладає угоду з країною-членом із зобов'язанням надати певну суму кредиту в момент її звернення до Фонду. В такому разі країна одержує не готівку, а домовлюється про позику на означену суму. Країна може використати цю суму на передбачених угодою умовах.