Імпорт | 8,4 | 15,7 | 18,8 | 21,4 | 29,1 | 37,1 | 42,3 | 46,5 | 45,9 | 42,7

Сальдо | 5,2 | -2,4 | -4,7 | -4,4 | -6,2 | -12,7 | -16,5 | -19,3 | -18,5 | -14,3

[Джерело: Статистичний щорічник України за 2000 рік. С. 565].

Наразі головними статтями експорту є продукція машинобудування (43%) — це морські судна; гірничошахтне обладнання, автомобілі, устаткування для цук-рової та хімічної промисловості, кокс. Експортуються також вугілля, мідь, срібло. Сировина становить 14% експорту, на сільськогосподарські та харчові продукти припадає 10% обігу, на продукцію легкої та целюлозно-паперової промисло-вості — 8%, на будівельні послуги — 5%. Вважається, що лише 30% польських то-варів є конкурентоспроможними на світовому ринку, у тому числі й на євро-пейському ринку.

Імпортує Польща паливо, металургійну сировину, хімічні продукти. Щорічний імпорт нафти становить 15 млн. т., нафтопродуктів — 3,5 млн. т., газу — 7,5 млрд. м3. Імпортуються також алюміній марганцева та хромова руди, нікель, рідкісні метали, целюлоза, каучук, вовна, пиломатеріали. Металургійна промисловість споживає щорічно 17 млн. т. імпортної залізної руди і 1,5 млн. т. імпортного чавуну.

На думку польських фахівців, в галузі зовнішньоекономічної політики цієї країни належить зробити істотні корективи. Зокрема, досить переконливо дово-диться необхідність здійснювати нову стратегію експорту. Йдеться, зокрема, про те, що радикальне збільшення експорту мусить розглядатись як одна з основ-них умов економічної безпеки і стабільності Польщі. Наразі польська зовнішня торгівля вважається такою, що надмірно концентрується на Європі.

В літературі є чимало високих оцінок досягнень Польщі у реформуванні своєї зовнішньої торгівлі. І підстав для цього є чимало. Проте визнається також, що за останнє десятиліття ситуація у зовнішній торгівлі Польщі викликає серйозну стурбованість. Відсутність рівноваги в товарообігу є настільки суттєвою, що країні може загрожувати валютна криза/ оскільки дефіцит зовнішньої торгівлі в 2000 р. досяг 14 млрд. дол., а від'ємне сальдо рахунку поточних операцій — 7,5-8%. За та-ких умов збереження валютної стабільності — справа надто важка.

Справа в тому, що в ході реформи валютна стабільність Польщі підтримува-лася за рахунок коштів від продажу за рубежем акцій і часток польських підприємств, а також завдяки іноземних інвестиціям. Однак не можна не врахо-вувати, що через два-три роки приплив іноземної валюти за рахунок вказаних джерел значно зменшиться і можливість фінансування дефіциту рахунку поточ-них операцій також різко зменшиться. Тому єдиним правильним рішенням даної проблеми може стати радикальне збільшення експорту.

Наразі частка експорту в створенні національного доходу становить не більше 20%, тоді як в Чехії — 47, Словенії — 55, Ірландії — 76%. При цьому експорт на душу населення в Польщі не перевищує 700 дол., в Угорщині — 1800, Чехії — 2200, Словенії — 4200 дол.

Найбільш урівноваженими у зовнішньому торгівельному обігу виявились електротехнічна галузь, машинобудування, хімічна промисловість, тобто галузі, які визначають нині конкурентоспроможність всієї промислової структури Польщі. Хоча сільськогосподарський потенціал є одним з найбільших в Європі, проте продаж продукції цієї галузі, експортованої на зовнішній ринок, зріс за минуле десятиріччя всього на 1 млрд. дол. А Голландія, чиї земельні ресурси в 10 разів менше польських, експортує на світові ринки продовольства та інших сільськогосподарських товарів на ЗО млрд. дол. Лише вартість експортованих Голландією овочів і фруктів у 2,5 рази більше, ніж весь польський сільськогоспо-дарсько-продовольчий експорт.

Отже, навіть вже відзначеного достатньо, щоб зрозуміти злободенність вирішення питання про необхідність зміни стратегії підтримки експорту з боку держави. На перший погляд видається дивним те, що навіть більш сильні приват-новласницькі традиції у Польщі у порівнянні з Україною, наприклад, не змогли гарантувати цій країні можливість уникнути розбалансування експорту й імпор-ту. Виявляється, що справді не виправданою була надмірна лібералізація зовнішньої торгівлі. А це значить, що така лінія у сфері зовнішньої торгівлі не бу-ла достатньо обґрунтованою з наукової точки зору.

Нарощування дій в напрямку зміни стратегії підтримки державою повинно торкатись не лише сфери виробництва, але й фінансової системи підтримки, інформації, прийняття відповідних правових актів, їх гармонізації з відповідними документами Євросоюзу, консалтинга та перепідготовки кадрів тощо. Для вирішення перерахованих проблем уряд ухвалив комплексну програму.

Важливу роль у зовнішньоекономічній діяльності Польщі відіграють прямі іноземні інвестиції. У зв'язку з цим не можна не відзначити ту велику ува-гу, яку виявляють суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності цієї країни до про-блеми залучення прямі іноземні інвестицій в польську економіку.

З початку 90-х років приплив прямих іноземних інвестицій в Польщу (в країни Центральної і Східної Європи в цілому) характеризується високою ди-намікою зростання.

Протягом останніх років Польща є лідером у залученні іноземних вкладень. В 1999 р. її питома вага становила 45% всіх ПП країн ЦСЄ. Великий вплив на надходження ШІ справили реалізація програми приватизації за участю інозем-них інвесторів, усталене економічне зростання (з 1992 р.), відносно велика місткість внутрішнього ринка.

Основна частка іноземних інвестицій (близько 60%) надходила в регіон ЦСЄ з держав-членів Євросоюзу. Список найбільш активних держав-інвесторів в Польщі очолювали Німеччина і США.

На території країн ЦСЄ свої виробництва розмістили транснаціональні кор-порації (в тому числі в Польщі ЗО з 100 найбільших ТНК світу), регіональна стра-тегія яких часто пов'язана з планом раціоналізації виробництва в європейському масштабі. Особливо широко представлені в Польщі світові велетні автоіндустрії: концерни «Фольксваген», «Фіат» та ін.

Протягом останніх років у зв'язку з приватизацією банків в країнах ЦСЄ, особливо в Чехії і Польщі, значно зріс приплив іноземного капіталу у сферу фінансів