Xf / Xs = Е (Xs’)/ Xs

чи

Xf = Е (Xs’) (3.4)

Yf / Ys = Е (Ys’)/ Ys

чи

Yf = Е (Ys’) (3.5)

Зазначене відношення відбиває суть відомій науці «теорії чекання валютних курсів», що полягає в наступному.

Реальне життя рідко створює ідеальні умови, і завжди знайдуться продавці і покупці іноземної валюти, що заради хеджирования валютного ризику, що виникає з ув'язнених ними угод, будуть згодні чи продати купити іноземну валюту за форвардним курсом, небагато меншому чи більший очікуваного ними курсу спот. Якщо на форвардному ринку превалює такого роду пропозиція іноземної валюти, то, мабуть, форвардний курс іноземної валюти буде трохи менше очікуваного курсу спот. Якщо ж превалює попит, то форвардний курс іноземної валюти буде, навпаки, трохи вище очікуваного курсу спот.

У свою чергу, усвідомлення покупцями і продавцями іноземної валюти того, що майбутній курс спот може відрізнятися від сьогоднішнього курсу форвард, змушує їх хеджировать цей валютний ризик. У кінцевому рахунку поступове вирівнювання попиту та пропозиції на форвардному ринку приводить до встановлення рівності курсу форвард і очікуваний курс спот.

Іншим важливим відношенням, яке варто мати на увазі при проведенні аналізу валютних операцій, є відношення процентних ставок і рівня цін у різних валютах.

Зазначений взаємозв'язок був уперше установлений відомим ученим Ирвингом Фишером. Дослідженню співвідношень між процентними ставками і цінами присвячені його роботи "The Rate of Interest" (NY, McMillan, 1907), "The Nature of Capital and Income" (NY, McMillan, 1912) і "The Theory of Interest" (NY, McMillan, 1912).

Суть ефекту Фишера полягає в тім, що зміна номінальних процентних ставок у різних валютах є відображенням очікуваної зміни рівня цін у цих валютах.

У виді формули зазначений взаємозв'язок може бути представлена в такий спосіб:

1+nf = 1+E(if)

1+nd = 1+E(id) (3.6)

nf- номінальна процентна ставка по вкладах в іноземній валюті,

nd - номінальна процентна ставка по внесках у національній валюті,

E(if) - очікувана зміна рівня цін в іноземній валюті,

E(id) - очікувана зміна рівня цін у національній валюті.

Висновок вищенаведеної формули ґрунтується на тім, що:

реальна прибутковість (затратность) розміщення (залучення) коштів розраховується як

, (3.7)

де п - номінальна процентна ставка;

E( i ) - очікуваний індекс цін у відповідній валюті.

В умовах економічної волі, коли інвестори вправі са.мостоятельно визначати, у якій валюті варто розміщати (залучати) кошти, реальна прибутковість (затратность) такого розміщення (залучення) не залежить від вибору валюти.

Таким чином, якщо в досліджуваному 6-місячному періоді прогнозований ріст цін у доларах США складає 1.5%, те при ставці по внесках у доларах США на той же період, рівної 15 % річних, і ставці по внесках у гривнях на той же період, рівної 48 % річних, варто очікувати росту цін у гривнях на

17.08 % : ( 1.015 х (1+0,48/2)/(1+0,15/2)-1( х 100 %.

Процентна ставка по внесках у гривнях, як бачимо, вище, ніж по внесках у доларах США. Це порозумівається тим, що прогнозований ріст цін у гривнях випереджає передбачуваний ріст цін у доларах США.

Як і інші взаємозв'язки ефект Фишера заснований на припущенні ідеальних умов вільної збалансованої світової економіки, яким характерна еквівалентність реальних процентних ставок. Однак на практиці зазначена ідеальність умов порушується.

Це може бути зв'язане з тим, що в деяких країнах процентні ставки є об'єктом активного маніпулювання в руках державних органів, чи з тим, що іноземні інвестори будуть позбавлені можливості здійснення ряду операцій, чи з тим, що для них буде встановлений менш сприятливий податковий режим, чим для національних інвесторів, і т.д. Це варто враховувати при проведенні аналітичних розрахунків, оскільки у вищевказаних випадках коректування номінальних процентних ставок на фактичну зміну цін у відповідних валютах не забезпечує одержання еквівалентних величин реальних процентних ставок для цих валют [56,119-137].

Варто також звернути увагу на взаємозв'язок валютного курсу і процентні ставки по внесках у різних валютах

Якщо інвестор має намір розмістити А одиниць національної валюти в депозит під nd відсотків річних, то по закінченні терміну депозиту він одержить А х (l + nd) одиниць національної валюти.

Якщо ж він купує іноземну валюту за курсом спот, рівному Xs одиниць національної валюти за 1 одиницю іноземної валюти (пряма котирування), воно одержує A/Xs— одиниць іноземної валюти. Розмістивши отриману іноземну валюту в депозит під nf відсотків річних, він одержить наприкінці терміну депозиту A/Xs (1 + nf) одиниць іноземної валюти. Одночасно з розміщенням засобів у депозит банк укладає форвардну угоду продажу A/Xs (1 + nf) одиниць іноземної валюти за курсом, установленому на термін, що відповідає терміну депозиту. Припустимо, що цей курс дорівнює хf одиниць національної валюти за 1 одиницю іноземної валюти. Тоді сума національної валюти, вирученої інвестором при закритті депозиту, складе

A/Xs (1 + nf) Xf (3.8).

Якщо умови зазначених угод (Xs, Xf, nd і nf) не індивідуальні, а відповідають їх середнім ринковим значенням, то можна затверджувати, що розглянуті варіанти розміщення засобів повинні мати еквівалентну прибутковість. У противному випадку можна було б говорити про існування своєрідного «друкуючого верстата для виробництва грошей». У дійсності можливості такого роду «виробництва» ограниченны і виникають, як правило, у результаті яких-небудь серйозних потрясінь, що порушують ринкову рівновагу.

Отже,

A x (l+nd)= A/Xs (1 + nf) Xf (3.9)

Розділивши обидві частини рівняння на А (l + nf), одержуємо