Так що цілком можливо, що наступний цикл злету американського долара до євро, уже сьомий по рахунку, може початися 2006 року. Хоча і до цього в короткі відрізки часу курс долара буде підвищуватися до 1,21 долара за чи євро ще сильніше, як це відбулося, наприклад, у першій декаді березня 2004 року (6(.

Представники іншої точки зору вважають, що не варто очікувати закінчення зниження курсу долара в 2006 р.

Оскільки проблеми економіки США, що обумовлюють нинішнє падіння долара, мають не тільки циклічний, але і структурно-системний характер. Серед основних причин і цілей девальвації долара — радикальне скорочення дефіциту торгового балансу і рахунка поточних операцій США. Однак, незважаючи на те, що падіння долара триває вже досить довго, зовнішньоторговельний дефіцит демонструє разючу нечуйність на процес девальвації.

Томові є дві основні причини. По-перше, за останні десятиліття економіка США перетерпіла серйозні зміни структурного характеру, і, насамперед деиндустриализацію. Масовий перенос індустріального виробництва в країни з дешевою робочою силою привів до того, що в економіці США практично цілком припинили своє існування цілі галузі промисловості. Наприклад, недавно пройшло повідомлення, що знаменита фірма Levi Strauss — символ американських джинсів — закрила свою останню фабрику в США. Таким чином, навіть при доларі, що дешевшає, американці просто не можуть відмовитися від придбання багатьох товарів за рубежем і не мають можливості замінити їх на товари вітчизняного виробництва. По-друге, в останні роки головним торговим партнером США й основним постачальником споживчих товарів став Китай.

Китайська валюта — юань — залишається жорстко прив'язаної до долара, тому падіння долара проти основних світових валют (але не юаню) практично ніяк не впливає на величину дисбалансу в торгівлі США з Китаєм.

Екстраординарними стимулюючими мірами удалося домогтися деякого пожвавлення американської економіки в другому півріччі 2006 року. І очевидно, влади США прикладуть усі зусилля, щоб удержати економіку на плаву. Але,

зростання уже сходить на ні, і є всі підстави очікувати переходу економіки у фазу відкритої рецесії.

При цьому стимулюючі міри даються дуже дорогою ціною і приводять до збільшення довгострокових фундаментальних проблем і дисбалансів фінансової системи — і, насамперед, підсилюють борговий характер американської економіки. Помітимо, що фіскальні стимулюючі міри виявляються усе менш ефективними..

Очевидно, що ні інтервенції азіатських центробанків, ні покупка ними американських держоблігацій не можуть зберегтися на таких високих рівнях. Тому варто очікувати зниження попиту на ці папери. Щоб підтримати попит на них. Федеральному резерву чи рано пізно прийдеться піти на підвищення процентних ставок (тобто повториться ситуація початку 80-х).

Якщо підвищення відсоткових ставок пов’язано з більш жорсткою грошово-кредитною політикою, то курс валюти на ринках зросте. Якщо ж відсоткові ставки зростають внаслідок інфляції, або збільшення дефіциту державного бюджету, то очікувати зміну курсу валюти марно. Іншими словами зміни валютного курсу під впливом відсоткових ставок, залежать від тих сил, котрі впливають на самі відсоткові ставки. Цей процес показує так званий ефект Фішера- тобто теорія, яка встановлює співвідношення між номінальною ставкою (р) , реальною ставкою відсотка (Р) і темпом інфляції в країні (і)

( 1-р) = (1+Р) · ( 1 + і )

Перехід від відсоткових ставок до валютних курсів пояснює міжнародний ефект Фішера :

Для нашого прогнозу порівняемо номінальні відсоткові ставки США і Японії, які в середньому складають відповідно 8 і 4 відсотки, згідно теорії Ірвінга Фішера

[ ( 1 + 0,08) /( 1+ 0,04) ] – 1 = 0,0 385

Аналогічним чином можна зробити прогноз, виходячи з середньої відсоткової ставки евро, яка дорівнює у середньому 6 відсоткам.

[ ( 1 + 0,06) /( 1+ 0,04) ] – 1 = 0,0 1923

Таким чином з міжнародного ефекту Фішера випливає,що вартість долару в подальшому знизиться на величину, яка дорівнює різниці у відсоткових ставках. Отримана величина може бути у дійсності підвищена і знижена.

Серйозний ріст ставок може на час призупинити падіння долара, але він же негайно спровокує колапс приватнопідприємницької економіки в США. При цьому навіть нинішні негативні реальні процентні ставки (номінальні ставки — нижче рівня інфляції) недостатні для стимулювання анемічної американської економіки.

Ріст ставок зробить набагато більш дорогим обслуговування як федерального, так і корпоративного боргу. Нарешті, він може спровокувати здування спекулятивного міхура на ринку нерухомості, наслідку чого можуть виявитися дуже серйозними — різкий зліт персональних банкрутств, криза на ринку іпотечних цінних паперів і т.п., що не сповільнить негативно позначитися на курсі долара. Таким чином, улаштовується прогноз на падіння курсу долара.

Динаміка (більш дорогих валют) розгорнеться в зворотному напрямку. Іншими словами, джерело дешевої і надлишкової ліквідності, що знаходився в останні роки в Японії, обміліє. Тому, як тільки продзвенів перший дзвоник з Китаю, інвестори в спішному порядку кинулися розпродавати долари, закриваючи короткі позиції по ієні. У підсумку крім обвалу фондових ринків відбулося досить істотне падіння долара і зміцнення курсу ієни. Наслідку «втечі від ризиків» проявилися і на боргових ринках – засобу, виведені з ризикових активів, інвестори розміщали в «спокійній гавані» казначейських зобов'язань. У підсумку прибутковість 10-літніх казначейських зобов'язань США опускалася на початку березня нижче 4,5% – мінімум з грудня минулого року. Усього за перший тиждень березня з що розвиваються ринків було виведено біля $9 млрд інвестицій – цифра вражаюча, з огляду