Країна має надзвичайно диверсифицированную економіку з високим ступенем самозабезпеченістю сировинними матеріалами. Її надра містять великі запаси мінеральних ресурсів нафти, природного газу, кам'яного вугілля, кольорових і дорогоцінних металів. Клімат основних сільськогосподарських районів країни з їх родючими ґрунтами сприяє веденню високопродуктивного сільського господарства. Завдяки цьому в країні виробляється майже весь спектр сільськогосподарської продукції – від жита до цитрусових.

Періоди розвитку. В другій половині XX століття з відомою часткою спрощення, можна виділити три періоди, що відрізняються по характері застосовуваних технологій, цілям державного регулювання економіки, положенню США у світовому господарстві.

I-період – це час після Другої світової війни до кінця 50-х років. Його завершення позначене кризою 1957-1958 р. Основні риси цього періоду складалися в післявоєнній переорієнтації економіки США на цивільні нестатки, відновлення і розширення ролі споживчого попиту як двигун економічного росту, розгортання програм антикризового державного регулювання. У міжнародному плані він характерний абсолютною економічною перевагою США (1953-55, 3 % світового обсягу обробної промисловості). Вони сприяли відновленню країн Західної Європи в рамках плану Маршала й активно нарощувала вивіз позичкового і підприємницького капіталу в ці країни.

II-період починається з кризи 1957-1958 р. і завершується кризою 1973-1975 р. У цей період у США розширюється потокове виробництво, орієнтоване на випуск стандартної продукції для масового споживача. Стабільні світові ціни на сировину і базові матеріали закріпили рух НТП у цьому напрямку. Державне регулювання економіки в цей період відрізняться в США яскраво вираженою прихильністю кейнсианской доктрині. Частка США у світовому виробництві скоротилася з 26 % у 1960 р. до 23 % ВНП у 1970 р., а виробництво продукції обробної промисловості з 30, 2 % у 1963 р. до 24, 5 % у 1970 р.

Найбільші процеси середини 70-х років підвели риску під періодом економічного розвитку. У ці ж роки відбуваються великі зміни в позиції США у світовому господарстві. Колишні молодші партнери – країни Західної Європи і Японія – стають активними конкурентами для США не тільки на світових ринках, але і на внутрішньому ринку США. Поряд з доларом статус міжнародних розрахункових і резервних валют здобувають, хоч і в скромній мері, Euro, JPY, і ряд інших валют (15)

III-період починається з кінця 70-х років, коли ріст світових цін на сировину змусили економіку країни переходити на нові технології, а економіці розвиток країни стало в більшій мері спиратися на використання світової економічної системи. Істотно підвищилася роль грошової політики в регулюванні економіки. Це привело до різкого росту дисконтних ставок, величезному припливу іноземного капіталу і зниженню рівня інфляції в першій половині 80-х років. Характерна риса минулих десятиліть – відносне ослаблення позицій США у світовому господарстві, в основі якого лежить цілий ряд факторів внутрішнього і зовнішнього порядку. Серед них скорочення технологічного розриву в ряді новітніх галузей промисловості між США й іншими західними країнами, зростання виробництва в країнах Східної Азії, до яких перейшли порівняльні переваги в традиційних галузях і ряді наукомістких виробництв.

В внутрішній сфері економічний розвиток обтяжувався дефіцитністю державного бюджету. Величезне збільшення військових витрат, скорочення податків привели до збільшення бюджетних дефіцитів з 74 млрд. доларів у 1980 р. до 290 млрд. доларів у 1992 р., і 164 млрд. доларів у 1995р. Разом з дефіцитом рос і державний борг, для покриття якого приходилося випускати нові державні облігації, унаслідок чого відволікалися грошові ресурси, необхідні для інвестицій.

У 1991 р. уперше з кінця 50-х років державний борг перевищив половину ВВП країни. Витрати на виплати відсотків перевищують усі федеральні витрати на утворення, науку, транспорт, житлове будівництво і спеціальну допомогу. У цих умовах істотно зросла роль кредитної грошової політики як стабілізуючий елемент у системі державного регулювання економіки.

У результаті щодо низького рівня інвестицій у США розривши з іншими країнами в обсязі капіталу, що приходиться на один робітника, знизився. Низько витратна стратегія американських компаній поширилася також на питання заробітної плати і підготовки робочої сили. Проблеми в області професійної підготовки в сполученні з високою часткою облич, що не закінчили середню школу, і низьким рівнем отриманих знань обумовлюють більш низькі темпи продуктивності праці (5(.

Незважаючи на відзначені негативні тенденції, за останні 20 років американська економіка стала більш продуктивної і конкурентноздатний, реальна зарплата фактично не підвищувалася, зросла нерівність доходів, але зросла і зайнятість. Протягом 90-2000 го років вдавалося утримувати безробіття на більш низькому рівні, чим в інших індустріальних країнах. У 90-і рік рівень безробіття складав 6, 3 % (див. табл.1.1)

Таблиця 1.1.( Динаміка сукупності факторної продуктивності

Таблица 1.3. Динаміка сукупності факторної продуктивності

Країна | 1961-1973 | 1974-1978 | 1979-1987 | 2000- 2006

США | 1,4 | -0,1 | 0,4 | 0,3

Японія | 3,0 | 0,2 | 1,9 | 1,2

ФРГ | 2,5 | 1,5 | 0,6 | 1,8

Франція | 3,3 | 1,4 | 1,3 | 1,2

Италія | 2,5 | 1,4 | 1,2 | 1,3

Британія | 1,9 | 0,5 | 1,2 | -0,2

1.5 Світогосподарський стан США

Ведучий стан США у світовій економіці забезпечується головним чином їхньою перевагою над іншими країнами по масштабах і багатству ринку, рівню науково – технічного потенціалу, могутній і розгалуженій системі світогосподарських зв'язків з іншими країнами по лінії торгівлі, інвестицій і банківського капіталу.

Надзвичайно висока ємність внутрішнього ринку забезпечує США