Поряд з вищезазначеним треба врахувати ще деякі факти:

- наявність субсидій виробникам та збереження державного сектору економіки у виробництві та торгівлі дозволяє країнам членам СОТ використовувати засоби, додаткові захисту проти них;

- ПДВ та акциз - сплачуються у державі, що імпортує продукцію (за рахунок сплати акцизного збору по Держпрому бюджет отримав 2,7 млрд. грн., ПДВ - 0,6 млрд. грн.; податок на прибуток 0,6 млрд. грн., за рахунок цих платежів було забезпечено 70% усіх надходжень до бюджетів від підприємств харчової промисловості);

- у внутрішній тарифній політиці рекомендовано використовувати ставки від 5 до 35%, більшість від 5 до 20%. В загальному плані держави, які вступають до СОТ зобов’язуються не підвищувати тарифні ставки більше 10% - це жорстка умова Робочої групи. Цікавим є і той факт, що вже зараз прийняте обмеження щодо спиртів етилових ( на імпорт яких у Польщі встановлено запобіжний тариф у розмірі 365%): у разі вступу України до СОТ буде встановлена заборона експорту на 3-5 років. з моменту вступу. За цей час, беручи до уваги тиск на сировинну базу спиртового виробництва методами конкурентних стратегій закордонних корпорацій, галузь може загинути;

- правила СОТ надають широкі можливості для використання регіональних торгівельних угод ( до речі, США ініціювало створення по різних матеріалах від 11 до 35 міждержавних економічних об’єднань), що означає значне звуження можливостей вільного експорту для українських експортерів сільгосппродукції та продукції харчової промисловості в результаті фактичного розподілу території експорту на сфери впливу між основними трейдерами.

Вищезазначене дозволяє підтримати висновок, що зробили провідні експерти СОТ - Вільна торгівля - це гарна ціль, але йти до неї треба не 2-3 роки, а десятиріччями.

У разі вступу до СОТ харчовий ринок очікує:

- посилення конкурентної боротьби з виходом на міждержавний рівень;

- зміна діючих норм та стандартів (деякі з них погіршать якість продукції);

- значні затрати на отримання узгоджувальних документів (заміна ГОСТів на європейський стандарт відбудеться в значною мірою за кошти підприємств);

- боротьба на адміністративному внутрішньодержавному рівні за право отримання частини держсубсидій;

- втрата деяких секторів ринку харчових продуктів;

- значне скорочення рівня рентабельності.

Аналіз інвестиційної політики свідчить: для залучення в Україну інвестицій необхідні чіткі й прозорі дії в оподаткуванні, у системі мита, в ліцензуванні окремих видів діяльності.

Харчова промисловість України — один з найбільших реципієнтів інвестицій. Питома вага її в загальному обсязі іноземних інвестицій перевищує 11 відсотків. Іноземні інвестори вже вклали кошти у розвиток тютюнової (120 млн. доларів) та конди-терської галузей. У системі харчової промисловості створено 20 спільних підприємств. Серед них — акціонерні товариства: "Дніпропетровський олійноек-стракційний завод", "Роси Буковини", "Крафт Якобс Сушард Україна" (Тростянецька шоколадна фабри-ка), "Реємтсма Київ-тютюнова фабрика", "Рейнолдс тобакко-Львів", "Цукринка-2" (на базі Коровинецько-го цукрового заводу), "Чумак" (на базі Каховської харчосмакової фабрики), "Бен'є Україна" (на базі Ми-колаївського молкомбінату).

Ділові стосунки харчових підприємств України на-лагоджено з фірмами США, Англії, Італії, Австрії, Данії. Особливе місце належить німецьким фірмам:

"ХІПП" — співпраця з підприємствами Закарпатської, Тернопільської областей, міст Києва та Ужгорода що-до створення спільних підприємств по виробництву продуктів дитячого харчування; "БАСФ" — щодо по-ставки пестицидів і гербіцидів в обмін на патоку;

фірми "КРОНЕС", "ШТАЙНЕКЕР", "ЗЕНТУ", "ХУПП-МАНН" постійно співпрацюють з українськими пиво-варами.

Фірма "ВІЛЬД" на умовах товарного лізингу пода-ла допомогу Київському заводу безалкогольних на-поїв "Росинка" в придбанні ліній розливу та фасування безалкогольних напоїв і мінеральної води. Фірма "КН8" поставила сучасне технологічне обладнання на 11 млн. марок, з них на 3 млн. марок по лізингу на 32 місяці Миргородському заводу мінеральних вод. Фірма "Вальтер-Рау" разом з Ужгородським марга-риновим заводом створила спільне підприємство — німецька сторона вклала 1,5 млн. марок у придбання обладнання для виробництва наливного маргарину.

У харчовій промисловості розроблено бізнес-плани, які задовольняють вимоги ЮНІДО, виз-начено підприємства, найбільш привабливі для інвесторів. У травні цього року в рамках щорічних зборів ЄБРР проведено круглий стіл щодо презен-тації інвестиційних можливостей у харчову промис-ловість. Було представлено 30 інвестиційних про-ектів. Це — початок великої творчої роботи, яку слід проводити для залучення інвестицій.

Як свідчить аналіз діяльності підприємств харчової про-мисловості, уповільнення та невпорядкованість інвес-тиційного та інноваційного процесів — головна причина су-часних кризових явищ у розвитку галузі, стримування ак-тивного реформування й забезпечення сталого її функціону-вання в перехідний період до розвиненої соціальне орієнто-ваної ринкової системи господарювання.

У першому півріччі 2006 року прямі іноземні інвестиції в харчову промисловість становили майже 6 мільйонів доларів США, їх питома вага в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій 12,6 % У цей період іноземні інвестиції були вкладені у 248 підприємств галузі, причому 47 % цих інвестицій припадало на ті підприємства, створення яких є основною формою залучення іноземного капіталу Найбільші інвестиції в харчову промисловість України здійснила Німеччина (25 % загальних надходжень), Великобританія та Кіпр (14%)) про стагнацію інвестиційних процесів стверджують дані про зменшення абсолютного й відносного приросту потужностей по виробництву основних харчових продуктів (табл. 2) сповільнення інвестиційних та інноваційних процесів призвело до різкого старіння матеріально-технічної бази підприємств, підвищення рівня спрацьованості основних фондів, зниження коефіцієнта використання виробничих потужностей, зростання собівартості та зниження рентабельності виробу Спрацювання промислово-виробничих фондів загалом у харчовій промисловості досягло 39,6 %, окремо – у м’ясній і молочній — 39,8, рибній 49% , а на окремих підприємствах —