Житомирській, Рівненській і Волинській областях. В таких областях, як Львівська, Івано-франківська і Чернівецька, лен переробляють в основному на кооперативних і державних пунктах. Отримане в результаті первинної переробки льоноволокно надходить на льонозаготівельні пункти, а звідти — на Житомирський і Рівненський льонокомбінати. Льоноволокно є також предметом зовнішньої торгівлі.
З насіння льна-довгунца одержують постне масло з високими смаковим і технологічними якостями, а також макуху. Широко використовуються відходи первинної переробки. Пакля — при виробництві мотузки, шпагату, а костра — папери, технічного спирту, ацетону.
Ефиромасличний комплекс України займається вирощуванням і переробкою ефиромасличних культур. Кінцева продукція комплексу — ефірна олія — використовується при виробництві парфумно-косметических виробів, медичної і харчосмакової промисловості.
Ефиромасличние культури займають лише 0.1% всіх посівних площ України. Серед них важливе значення мають: кориандр, м’ята, тмин, лаванда, троянда, шалфей, фенхель і ін. Посіви коріандру розміщені в основному в зоні Степу, а м’яти, тмину і фенхеля — в зоні Лісостепу. Троянду, лаванду, шалфей вирощують в Криму. Ефиромасличні культури швидко псуються, тому їх переробляють на місці. Великі підприємства, що виробляють ефірна олія високої якості, розміщені в Бахчисараї, Алушті і Сімферополі [19, с. 35].
Спеціалізовані тваринницько-промислові комплекси є важливою ланкою агропромислового комплексу України. Вони суміщають виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів тваринницького походження, реалізацію готової продукції підприємства і організації. В межах тваринницько-промислових комплексів виникають, як правило, прямі виробничі зв’язки між сільськогосподарськими підприємствами, що виробляють продукцію тваринництва, і промисловими підприємствами, що її переробляють.
В результаті агропромислової інтеграції тваринництва з іншими галузями в Україні сформувалися такі спеціалізовані тваринницько-промислові комплекси: мясопромисловий, молокопромисловий і птахопромисловий.
Мясопромисловий комплекс України діє на основі розвитку тваринництва м’ясного і м’ясомолочного напрямків і переробки його сировини. В його склад входять також обслуговуючі галузі: виробництво обладнання для тваринницьких ферм і м’ясної промисловості, комбікормова промисловість, кормовиробництво і виробництво тари.
Основою формування м’ясопромислового комплексу України є м’ясне скотарство, птахівництво, вівчарство.
Значення скотарства — ведучої галузі тваринництва в усіх природних зонах України не обмежується виробництвом яловичини. Воно є основним постачальником кожевенного сировини для легкої промисловості і органічних добрив для рільництва.
Найбільша щільність великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь в передгірських і гірських районах Карпат, в Лісостепу і на Полісся, т. Е. В зонах, добре забезпечених природними кормовими угіддями і високою щільністю сільського населення. Що стосується Лісостепу, те підвищенню щільності поголів’я великої рогатої худоби сприяє розвиток бурякосіяння і цукрової промисловості з її відходами (жом, меліса)
Скотарство України, в залежності від природно-економічних умов, характеризується певними територіальними відзнаками в виробничій спеціалізації. На Полісся і в Лісостепу розвивається молочно-м’ясне і м’ясо-молочне скотарство. В Степу переважає - м’ясне і м’ясомолочне. В приміських зонах, особливо найбільших і більших міст, — молочно-м’ясне. Розводять в Україні здебільшого симентальську, червону степову, сіру українську, чорно-пегу і інші породи.
Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвивається в усіх природно-економічних зонах України. Відмінності в рівні його розвитку визначаються передусім характером кормових ресурсів і наявністю достатньої кількості кормів ,що концентрувалися. Найбільш розвинуте свинарство в Лісостепу і Степу. Здебільшого розводять білу українську породу.
В Україні найбільш розповсюджені свиноводческії ферми замкнутого циклу, в як сполучаються стадії відтворення, дорощування і відкорма свиней. Заглиблення спеціалізації призвело до створенню откормочних комплексів.
Вівчарству в Україні належить допоміжна роль. За 1991-2001 гг. Поголів’я вівців зменшилося з 8.8 млн голів до 7.9 млн голів. Особливо інтенсивно вівчарство розвивається в Степу і в Карпатах. Воно забезпечує сировиною текстильну, смушковохутряную і кожевену промисловість.
М’ясо вівці характеризується високою калорійністю. Крім Того, вівчарство відрізняється прискореним оборотом череди, що створює сприятливі умови для збільшення вовни і баранини. Однак в Україні його розвитку приділяють мало уваги.
Виробництво м’яса в убійній вазі склало 4.4 млн т, а промислове виробництво (включаючи субпродукти 1 категорії (2000 р.) — 2.8 млн т. В структурі виробництва м’яса і мясоизделий ведуче місце займає яловичина. Далі ідуть свинина, м’ясо птаху і баранина. [29, c.101]
Найбільші м’ясокомбінати України розміщені в більших містах. Нові потужні мясокомбинати, що орієнтувалися на місцеві сировинні ресурси, побудовані також в Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Хмельницкій і Тернопольській областях.
Молокопромисловий комплекс — один з найважливіших агропромислових комплексів України. Основою його формування є сприятливі природні і економічні умови.
Приблизно третина поголів’я великої рогатої худоби України потрібно на поголів’я корів (в 2001 р. — 8.4 млн голів, з них 60 % — тваринні молочного напряму). Найбільш розповсюджені червона степова і чорно-пега породи. Вони дадуть найвисокі надої молока. В 2001 р. Середньорічні надої молока в цілому по Україні склали 2941 кг. В Україні 2/3 молока виробляють спеціалізовані господарства. В зоні більших міст, наприклад, на них потрібно більш 4/5 всього виробленого молока. В молочній промисловості виділяють такі галузі: маслобойну, цельно-молочну, сироварну і консервну. Особливістю молочної промисловості є те, що на більшості підприємств виробляють декілька виглядів молочної продукції, хоча в цілому молокопромислову комплекс України має маслобойную спеціалізацію.
Масло виробляється в усіх областях України, але більше всього — в Чернігівській, Вінницької і Київської (біля 30 тис. т. в рік).
Молокопромишленний комплекс Донецької, Закарпатської, Кримської і Львівської областей спеціалізується в основному на випуску цільної молочної продукції.
Птахопромисловий комплекс серед тваринницьких комплексів менш всього залежить від землі. Важливим чинником його розміщення є райони споживання продукції, в основному біля більших міст, в промислових і курортних зонах. Промислове птахівництво розвивається в усіх природно-економічних зонах. Великими виробниками пташиного м’яса і яєць є Степові області, серед