"Державне управління в економічній сфері"

Зміст

Зміст…..……………………………………………………………………………….2

регулювання…………………………………………………………………...3

перспективу.…………………………………………………………………..8

розвитку………………………………………………………………………12

Список використаних джерел……………………………………………….14

1.Економіка країни як об'єкт державного регулювання

У структурі сучасної ринкової економіки можна виділити різні зрізи. Так, необхідно виділити функціональну, соціальну, галузеву і територіальну структури.

Функціональна структура характеризує розподіл валового внутрішнього продукту на різні частки: частка споживання, державне споживання, валове нагромадження, чистий експорт. Сюди ж варто віднести формування вартості продукту в розрізі факторів виробництва: праці, капіталу, землі, науково-технічного прогресу.

Соціальна структура відбиває розбивку суспільного виробництва на соціальні сектори. У якості таких можна виділити:

3.Державний сектор (унітарні і казенні підприємства)

4.Сектор домашніх господарств.

Галузева структура економіки характеризується часткою окремих галузей у виробництві ВВП. Для перехідного періоду економіки України характерні наступні структурно-галузеві пропорції: частка промисловості складає менш 50%, сільського господарства — близько 10%, біля 10%, транспорту і зв'язку — близько 15%, сфери обороту — понад 15%.

Територіальна структура економіки являє собою виробництво валового внутрішнього продукту в розрізі різних територіальних утворень. У якості таких виступають територіальні райони України.

Економічні райони як структурно-територіальні утворення мають давню традицію і достатнє інформаційне забезпечення. Однак настільки дробова територіальна розбивка економіки країни не цілком прийнятна в перехідний період, для якого, очевидно, доцільніше вести мову про більш великі регіони.

2.Функції державного регулювання економіки

Державне регулювання економіки — вплив держави на діяльність суб'єктів, що хазяюють, і ринкову кон'юнктуру з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму. Це — складний процес, що включає в себе процедуру розробки економічної політики, обґрунтування її положень, вибору засобів і методів її проведення.

По об'єкті впливу державне регулювання економіки означає діяльність по регулюванню трьох взаємозалежних частин відтворювального процесу: регулювання ресурсів, регулювання виробництва, регулювання фінансів.

Історичний досвід показує, що протиріччя ринкової системи обумовили необхідність державного регулювання економіки. Функціями державного регулювання економіки є:

Для виконання цих функцій необхідно:

Розробити економічну політику держави відповідну політиці сучасності.

Розробити методи обґрунтування показників економічного росту. Розрізняти об'єкти, форми і засоби державного регулювання економіки. Удосконалювати органи державної влади

Також необхідно зв'язувати задачі державного регулювання в єдине ціле, у виді, наприклад, «багатокутника» цілей.

Багатокутники цілей державного регулювання — взаємозалежний набір найважливіших цільових настанов соціально-економічного розвитку. Найбільш розповсюджений так називаний «магічний чотирикутник», тобто чотири взаємозалежні цілі, за реалізацію яких держава несе відповідальність:

1. економічний ріст;

2. високий рівень зайнятості;

3. стабільність цін чи стійкість грошей;

4. зовнішньоекономічна рівновага.

Можуть бути й інші варіанти представлення задач державного регулювання в систематизованій формі.

Зміст державного регулювання економіки визначається цілями, що стоять перед державними органами, а також засобами й інструментами, якими розташовує держава при проведенні економічної політики. В умовах ринкових відносин воно містить у собі:

1. інформування учасників ринку про стан економіки країни і перспективах її розвитку;

2. обґрунтування найважливіших пунктів економічної політики, що мають намір проводити державні органи влади в рамках даного етапу розвитку економіки;

3. Економічна політика держави і її зміст

Економічна політика — система мір, сукупність дій по керуванню економікою, що включає в себе визначений набір елементів. Основними структурними елементами економічної політики є:

антициклічна політика,

галузева політика,

антимонопольна політика.

Антициклічна політика — комплекс законодавчих актів, адміністративних заходів впливу на попит та пропозицію населення й інших суб'єктів господарської діяльності. Ці міри здійснюються з метою м'якого висновку економіки з кризового стану, а також стримування стадії економічного бума. Стрижнем реалізації антициклічної політики є державний бюджет.

Галузева політика визначає мети, важелі і засоби впливу держави на проведення економічної політики в області суспільного виробництва. Головними задачами галузевої політики є:*

визначення структурно-галузевої стратегії розвитку економіки країни, місця і ролі промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництв у її структурі;*

обґрунтування пріоритетів у розвитку окремих галузей народного господарства;*

виявлення проблем розвитку і розміщення великих багатогалузевих комплексів;*

проведення заходів щодо підтримки державою науково-технічного і технологічного прогресу в окремих галузях народного господарства.

Антимонопольна політика держави — система законодавчих актів і адміністративних мір, що переслідує мета формування конкурентного ринкового середовища й ефективної ринкової економіки.

Ефективна ринкова економіка — економіка, що функціонує на принципах вільного вибору, коли кожен покупець вільний у виборі товарів, а кожен підприємець вільний у виборі сфери додатка своєї праці і капіталу. Ефективна ринкова економіка — це в першу чергу система, орієнтована на задоволення попиту.

Державне антимонопольне регулювання ведеться в двох напрямках:

регулювання діяльності природних монополій, коли державою створюються спеціальні регулювальні органи для контролю за економічним поводженням природних монополій і насамперед за політикою цін;

регулювання інших монополістів за допомогою обмеження форм порушення конкурентного середовища.

Антимонопольна політика реалізується в сукупності антимонопольних (антитрестовських) законів, що встановлюють «правила гри» на конкурентному ринку.

4. Методи обґрунтування показників економічного розвитку на перспективу

Перелік методів аналізу й обґрунтування показників економічного розвитку містить у собі безліч конкретних підходів. До їхнього числа відносяться:

структурно-логічні і математичні моделі економіки;

балансові і факторні методи обґрунтування економічних показників на перспективу;

методи розробки цільових настанов соціально-економічного розвитку з використанням інструментарію «дерева цілей»;

методи оптимізації варіантів соціально-економічного розвитку і виявлення на цій основі пріоритетних напрямків підтримки з боку держави;

міжгалузевий баланс як інструмент обґрунтування галузевої структури економіки на перспективу;

балансові методи обґрунтування раціональних міжрегіональних