боротьбі між Америкою й Англією -ми бачимо, як остання усе більше і більше відтискується на позиції Венеції, Генуї і Голландії, що усі змушені були давати свій капітал у позичку під відсотки, після того як було знищено їхнє монопольне положення в торгівлі.
Генуя і Венеція сприяли узвишшю Голландії. Голландія постачила капіталом Англію, і тепер Англія змушена точно так само надходити стосовно Сполученим Штатам Америки.
Тільки тепер цей переворот у всіх відносинах куди грандіозніше того, що було раніш. Положення Англії відрізняється від положення цих країн тим, що в останніх торгова монополія була головним моментом, що виявилося неважким зломити, у той час як Англія до того ж має промислову монополію, що по своїй природі більш стійка. Зате, з іншого боку, англійська буржуазія в такому колосальному ступені перенасичений капіталом, що змушено будувати залізниці в обох частинах світла, вкладати капітали в газове висвітлення Берліна, виноградники Бордо, російські фабрики й американські пароплави.
Усе це дає матеріал для найцікавіших спостережень, як сила протягу. яке користається англійський централізований капітал, неминуче доповнюється відцентровою силою, що знову жене його в усі кінці світу. Спалахни революція і виявиться, що англійці створили для європейського континенту всі засоби повідомлення і машини для виробництва безоплатно: Америка чекає резолюцій; вона веде свої розрахунки консервативно-буржуазним шляхом, час від часу ліквідуючи свою заборгованість Англії за допомогою банкрутства.
У цьому одна з таємниць її швидкого узвишшя, закономірне явище, подібне залізничній і пароплавній катастрофам. Також сама безтурботність, той же самий шалений бум виробництва. які дають можливість з'явитися на світло десяткам тисяч, за інших обставин ніколи б не народженим, холоднокровно. за допомогою парової машини, приводять людей сотні тисяч до передчасної смерті. Одне є лише доповненням іншого. Невтримне множення багатства капіталістичних асоціацій при повній зневазі людськими життями!—так говорить коментар до «перемоги індивідуальності в англосаксів»!
ОЦІНКА Г.П. Г- Ч. КЕРІ В ЛІТЕРАТУРІ І ПУБЛІЦИСТИЦІ.
Адольф Клус із приводу робіт Г- Ч. Кері подав наступний текст: «Консервативно-буржуазна економічна теорія, проти якої прямо борють соціалісти усіх фракцій, теорія американця Г- Ч. Кері і француза Бастиа підноситься легковірній публіці (утім, судячи з тривалих лементів про допомогу ««Neu-Еngland-Zeiting» і по слухах, що поширюються, висувати гіпотезу про публіку передчасно) у якості новітнього німецько-американського відкриття, у якості «вищого синтезу» політичної економії.
Ми побачимо, що всюди, де пишномовний вищий синтез наважується вторгнутися в дійсне життя, воно грає на руку владі, що притримає як готове до послуг знаряддя, Редакція «Neu-Еngland-Zeiting», здається, ще не заплямувала свій непорочний напрям думок вивченням трактатів настільки клопітливої-матеріальної властивості, як трактати але політичної економія, тому що ми бачимо щодня, що її дискусії але соціальним питанням годять лише на смітник.
Згадана вище доктрина разом із самим г-ном Бастиа була остаточно засуджена соціалістичними трибуналами. Европи в 1849 м під час полеміки в прудновской «Voix du peuple»; подальший хід історії давно позбавив цю теорію, що відбивала строго визначений історичний період, усякої підстави в європейському суспільстві».
Судження Клуса про полеміку Бастіа з дрібнобуржуазними соціалістами (тут мається на увазі насамперед полеміка Бастіа з Прудоном) розходиться з оцінкою Маркса (див. К. Маркс і Ф. Енгельс. Соч., т. 16, стор. 30, т. 26, ч. III, стор. 550; т. 27, стр 333)
Далі випливає фраза, вставлена в текст Маркса Клусом; «Резюмуємо ж коротко основні - принципи доктрини, що викладені Бастіа в його «Соціальних гармоніях» із грацією й в доступній формі, але пропагуються Г- Ч. Кері без усякого таланта до викладу, без дарунка узагальнення і точності.
Г. Ч. Кері не можна відмовити в деяких позитивних знаннях і навіть оригінальних витончених ідеях». Порівняльну оцінку Г- Ч. Кері і Бастіа в Маркса див. К. Маркс і Ф. Энгельс. Соч.. т. 46. ч. 1, стор. 4,5, 9, 196.
У листі Адольфа Клуса Марксові від 11 вересня 1853 р. і в листі Маркса Вейдемсйору від 5 березня. 1853 р. відкіля Клус запозичає ці думки, сказано: «Г- Ч. Кері намагається їх (економістів Европи—Рікардо, Мальтуса, Мілля, Сея й ін.) спростувати, але не так, як це робить; дурний Гейнцен, що існування класів зв'язує з наявністю політичних привілеїв і монополій, Кері хоче показати, що економічні умови - рента (земельна власність), прибуток (капітал) і заробітна плата (найману працю)— являють собою умови асоціації і гармонії, а аж ніяк не боротьби й антагонізму». (Див. К- Маркс і Ф. Енгельс. Соч., т. 28, стор. 424).
Далі випливає фраза, уписана і текст Маркса Клусом: «Як сильно б він здивувався, якби довідався, що німецькі молокососи в лавиноподібним посиленні могутності великого капіталу бачать утворення сніжної грудки англосаксонського духу децентралізації й індивідуальності».
Також у листі Клусу говоритися : «Тому що цього зовсім не зауважує навіть школа Кэри, те було б, звичайно, з нашої сторони зовсім несправедливо вимагати, щоб впавши в маразм державні діячі новоспечені державні економісти з «Neu-Еngland-Zeiting», склали собі хоча б загальне поняття про цьому, тому що вони по уші сидять і буржуазному гної і ще дуже далекі від розуміння історичного значення того напрямку, що вони самі вивчили напам'ять».
І далі випливає текст, що належить Клусу яким у даній статті завершується критика Г- Ч. Кері і його послідовників: «Усі ці факти, зрозуміло, незбагненні для «тверезого страху перед ціпком доморослого розуму» римських молодиків з Філадельфії, що почерпнули з якогось консервативного журналу мудрість, ніби-то сьогодні робітниці