Судячи але цьому мудрому висновку, робітниці тих часів повинні були їсти тільки 4 1/2 дні в тиждень, а свою наготу прикривати в кращому випадку фіговим листком.

Що місто узагалі виникло лише за останні 30 років і з 200 душ яки вели рослинне, безтурботне існування виріс у фабричне місто з 36 тисячами жителів; що сьогодні приблизно третя частина цього населення складається з робітниць (населення Ловелла складається на 5/8 з жінок і лише на 3/8 з чоловіків; однак ми думаємо, що фактично ця невідповідність набагато різкіше), що при середньому тижневому заробітку в 3 долари ще зводять кінці з кінцями,. тобто їхня заробітна плата коливається біля цієї середньої ціни таким чином, що вони в сприятливі часи можуть покласти в ощадну касу один пфеніг, що знову проживають, коли ділове життя або зовсім завмирає, або робітник день скорочується наполовину; що велика частина цих робітниць приречені на безшлюбність силою обставин, а не демократичними узаконеннями; усе це речі, що не дозволені бачити «демократичному» кандидату в мисливці за посадами, навіть якщо допустити, що він міг би це бачити.

Звичайно, тут, в Америці, ми не можемо заперечувати рівність можливостей для індивідуумів, понад якого дехто (тобто філадельфійські рімляні не в змозі нічого побачити; золота лихоманка досить довго діяла якості римсько-демократичного комісара, а рівність можливостей бути продемонстровано в Новому Орлеані.

Але можливість рівності, г-н молодик, лежить по ту сторону буржуазного обрію, неї охоплює тільки не скований ніякими забобонами більш широкий кругозір того перетворювача [К- Маркса.— Ред.] який знає сучасне робоче питання у всьому його обсязі.

ВИСНОВКИ

У Чарльза Генрі Кері майже не було послідовників, він не створив школи, і лише на його теорії національної економіки та протекціонізму мі знаходимо посилання в деяких авторів, зокрема німецьких.

Отже, автори економічних теорій першої половини XIX ст. завершили “переосмислювання” класичних доктрин, сформульованих ще А. Смітом. Залишаючи непорушними основні догмати класиків, ці автори скористалися з різних підходів, аби довести прогресивність капіталізму, невичерпність його саморегулюючого потенціалу. Смороду стали першовідкривачами теорій, які пізніше було покладено в основу неокласичної науки, зокрема теорій економічного зростання, граничної корисності, граничної ефективності факторів виробництва, попиту і пропозиції, ефективного попиту та багатьох інших, що визначили напрями розвитку політекономії нашої доби.

ЛІТЕРАТУРА

1.Агапова И.И. История экономической мысли. Курс лекций.М.,1998

2 Анкин. Юность науки.М.,1979

8. Kery «The Slave Trade, Domestic and Foreign: Why is Exists and How it May be Extinguished Philadelphia», 1851

9. Kery «The Harmjny of Interests: Manufacturing and Commercial», Philadelphia, 1853