економічного аналізу залучаються економіко-математичні методи досліджень.
Фінансові звіти мають таку назву не тому, що містять дані для фінансових, статистичних, банківських чи інших зовнішніх органів управління, а тому, що формуються у системі фінансового обліку. Метою останнього є трансформування первинних облікових даних у корисну інформацію для користувачів, яка розкривається у стандартних фінансових звітах та прийняття ними виважених управлінських рішень.
Фінансовий облік дає інформацію для управління, яка використовується для прийняття рішень на основі розрахунків ^економічних показників.
Фінансовий облік збирає та обробляє дані про факти господарської діяльності, трансформує їх в інформацію та забезпечує нею управлінський апарат і зовнішніх користувачів, які вивчають наслідки, раніше ухвалених рішень. Отже, фінансовий облік забезпечує зворотний зв'язок між господарською системою підприємства та управлінням.
Облік є системою сервісного забезпечення управління необхідною інформацією про фактичний стан об'єкта управління.
1.2. Загальні вимоги до фінансової звітності
Для забезпечення єдиного підходу до складання фінансової звітності розроблено положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджено наказом міністерства фінансів України від 31 березня 1999 p. № 87. Цим стандартом визнається мета, склад і принципи підготовки звітності та вимоги до визнання й розкриття їх елементів. Під розкриттям розуміють подання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух коштів підприємства та власного капіталу і приміток до звітів.
Фінансова звітність призначена для задоволення потреб користувачів для прийняття рішень у таких ситуаціях:
придбання, продажу та володіння цінними паперами;
участі в капіталі підприємства;
оцінки якості управління;
оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
забезпеченості зобов'язань підприємства;
визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
регулювання діяльності підприємства – інших рішень (визначення норм прибутку, робочого капіталу тощо).
Фінансова звітність призначена для задоволення потреб тих користувачів, які не можуть вимагати звітів для задоволення їх конкретних інформаційних потреб, а тому вони можуть використовувати лише офіційну відкриту інформацію звітів, передбачених стандартами.
У фінансових звітах наводяться статті, які відповідають таким критеріям:
існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
оцінка статті може бути достовірно визначена.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, хоча окремі підприємства для свої потреб можуть встановлювати інший звітний період (місяць, квартал), що сприятиме ефективному аналізу фінансового стану підприємства і моніторингу раніше прийнятих управлінських рішень.
Фінансова звітність повинна бути достовірною, що означає відсутність помилок та перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів. Звітність повинна давати користувачам можливість порівнювати результати діяльності підприємства за різні періоди, що забезпечується наведенням у звітах відповідних даних попередніх періодів, розкриттям інформації про облікову політику та її зміни.
Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням принципів бухгалтерського обліку.
З метою забезпечення зрозумілості фінансової звітності для користувачів у ній обов'язково наводяться такі дані:
назва підприємства;
дата звітності й звітний період;
валюта звітності й одиниця її виміру;
інформація щодо звітного і попереднього періоду;
облікова політика підприємства та її зміни;
консолідація фінансових звітів;
припинення (ліквідація) окремих видів діяльності;
обмеження щодо володіння активами;
участь у спільних підприємствах;
виявлення помилок минулих років та їх коригування;
інша інформація, передбачена відповідними стандартами.
Інформація у фінансовій звітності, яка стосується підприємства, включає:
назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країна, місце реєстрації, адреса);
короткий опис основної діяльності;
назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву материнської компанії;
середню чисельність персоналу протягом звітного періоду.
Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:
принципів оцінки статей звітності;
методів обліку щодо окремих статей звітності.
Такі дані наводяться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.
У примітках до фінансових звітів розкривається:
облікова політика підприємства;
інформація, яка не наведена безпосередньо у звітах, але є обов'язковою за відповідними стандартами;
інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідної для розуміння доречності наведених даних.
Додаткова інформація має важливе значення для юридичних та фізичних осіб, які повинні отримати максимум інформації про умови та ведення бізнесу. Це стосується не лише кількісних даних, а й якісних характеристик, іміджу підприємства, його історії, методів управління, динаміки розвитку тощо.
Розділ 2. Зміст основних видів фінансової звітності
2.1. Зміст бухгалтерського балансу
Зміст бухгалтерського балансу характеризує П(с)БО 2. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим положенням (стандартом) [2].
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.
Зміст статей балансу. У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу, яка наводиться у дужках.
У статті "Незавершене будівництво" відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.
У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені