права Німеччини є те, що воно допускає усну заяву вимоги суду з обов'язковим занесенням усної заяви в протокол заселення суду. Письмові і усні заяви повинні бути зроблені в строк від 2-х тижнів і до 3-х місяців.
Найважливішим етапом конкурсного процесу є розділ майна неспроможного боржника між конкурсними кредиторами. Проте особливістю законодавства Німеччини є наявність в ньому обширного переліку кредиторів, які повинні бути задоволені поза конкурсним провадженням і в привілейованому порядку.
Як вже наголошувалося, з метою запобігання конкурсному виробництву і оголошенню боржника неспроможним, законодавство Німеччини допускає можливість укладення мирової угоди. З цією метою ще в 1935 році був прийнятий спеціальний закон, який врегулював усі проблеми, що виникають при укладенні мирової угоди. Закон дозволяє боржникові подати заяву до суду і просити почати справу про запобігання відкриттю конкурсного провадження і дозволити йому укласти мирову операцію з кредиторами. У заяві боржник дає зобов'язання задовольнити вимоги кредиторів не менше, чим на 35 % суми боргу, якщо він просить відстрочення платежу на строк до одного року. Якщо ж боржник просить відстрочити платежі на строк до півтора років, то він повинен дати зобов'язання, що кредитори в цей період можуть бути задоволені не менше 40 % їх вимог. Якщо ж боржник просить відстрочити конкурсне провадження більш ніж на півтора роки, він повинен зробити запевнення, що погасить борги кредиторів більш ніж на 40 %.
Висновки
Дослідивши зарубіжний досвід використання механізму банкрутства для оздоровлення фінансового стану підприємства, можна зробити наступні висновки:
1. Банкрутство – визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури.
2. Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5-2 роки до появи його очевидних ознак. Цілком можливим є виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування "ціни підприємства" на найближчу та довгострокову перспективу.
3. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.
4. Найбільш дієвим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація – це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.
5. Особливістю американських законів і судової практики є те, що термін "неплатоспроможність" ототожнюється з терміном "банкрутство". І в першому і в другому значенні ці терміни розуміються як стан абсолютної неплатоспроможності, при якій в майні боржника наступив стан, що характеризується перевищенням його пасиву над активом, і сам боржник при звичайному веденні справи не може погасити своїх фінансових зобов'язань, по яких наступив термін платежу.
6. Історія регулювання неспроможності і відповідальність за протиправні дії, пов'язані з банкрутством в Англії, налічує вже декілька століть. Особливістю конкурсного права Англії є те, що під дію Закону про неспроможність 1914 р. і Закону про неплатоспроможність 1979 р. не підпадають компанії, зареєстровані на підставі "Закону про компанії", прийнятого в 1948 році. Неплатоспроможність таких компаній є підставою для примусового їх припинення (Winding up). Процедура припинення багато в чому схожа з конкурсним процесом, проте врегульована нормами закону 1948 р.
Як і в США, провадження у справах про неспроможність в Англії може початися за клопотанням кредиторів і боржників, а також за рішенням суду. Закон дозволяє заявити клопотання будь-якому кредиторові, боржник якого відповідає наведеному вище визначенню. Конкретно, заборгованість одному або декільком кредиторам, що подають спільне клопотання, в загальній сумі не повинні перевищувати 200 фунтів стерлінгів, борг повинен бути заздалегідь обчисленою сумою.
7. Суб'єктом неспроможності за законодавством Німеччини може бути будь-яка фізична або юридична особа за наявності наступних передумов: 1) нездатності погасити боргові зобов'язання; 2) наявність декількох кредиторів; 3) судового посвідчення судом нездатності погасити боргові зобов'язання. Справи про неспроможність, також як і в інших країнах, найчастіше виникають за ініціативою кредиторів.
Література
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" // Голос України. – 1999. – 30 липня.
Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затверджене Постановою Правління НБУ від 04.02.98 №38
Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 692 с.
Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. – К.: Знання, 1999. – 362 с.
Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр, 1999. – С. . – Т. 2.
Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2-х т. / Пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева. – СПб.: Экономическая школа, 1998. – Т. . – 497 с.
Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 788 с.
Глухов В., Бахрамов Ю. Финансовый менеджмент. – СПб: Питер, 1995. – 628 с.
Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник, издание 2-е, стереотипное. – М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", Рилант, 2000. – 328 с.
Гущин И.В. Банкроство предприятий: сущность, методы предупреждения. – М.: Государственный университет управления, 2000. – 168 с.
Економіка підприємства: Підручник. За